покража

КРА́ДЕНЕ ім. (украдені речі), КРАДІ́ЖКА розм., ПОКРА́ЖА розм. Плавні були добрим місцем до схованки краденого (М. Коцюбинський); — Так ти не крала? Чи бач!.. Витрусили крадіжку, а вона, бач, ще й невинна! — викрикувала кума просола (Л. Яновська).

КРАДІ́Ж (таємне привласнення чужих речей, грошей тощо), КРАДІ́ЖКА, ПОКРА́ЖА, КРА́ЖА, ЗЛОДІ́ЙСТВО, ЗЛОДІ́ЙЩИНА розм. Бачить він, що поліція веде межи собою вісімнадцятилітнього хлопця за крадіж (казка); Пшепшинський.. кричав, совався до їх з кулаками, винуючи їх у недавній крадіжці сусідських коней (І. Нечуй-Левицький); Ніхто там покражі й не помітив.., бо нікому ж там той цвілий буханець не був потрібен (О. Ільченко); — Я цілу ніч на обході, — вихвалявся сторож, радіючи, що все добре і немає ніякої кражі (Григорій Тютюнник); — Гущин? Кажуть — піймався на злодійстві (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. покража — покра́жа іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. покража — -і, ж. 1》 Таємне привласнення чужих речей, грошей і т. ін.; крадіж, злодійство. 2》 Украдені речі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покража — Крадіж, крадіжка, злодійство  Словник чужослів Павло Штепа
4. покража — ПОКРА́ЖА, і, ж. 1. Таємне привласнення чужих речей, грошей і т. ін.; крадіж, злодійство. Ніхто там покражі й не помітив, на кухні в гетьмана Однокрила, бо нікому ж там той цвілий буханець не був потрібен (О. Ільченко). 2. Украдені речі. Досадно зробилось, коли покражі не знайшли (В. Винниченко).  Словник української мови у 20 томах
5. покража — ПОКРА́ЖА, і, ж. 1. Таємне привласнення чужих речей, грошей і т. ін.; крадіж, злодійство. Ніхто там покражі й не помітив, на кухні в гетьмана Однокрила, бо нікому ж там той цвілий буханець не був потрібен (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 270). 2. Украдені речі.  Словник української мови в 11 томах