покрик
ВИ́ГУК (голосно вигукнуте слово, фраза або звук, який передає певне почуття), ВИ́КРИК, О́КЛИК, КРИК, ПО́КРИК, О́КРИК, ПО́КЛИК, ПО́ГУК. Назустріч підносяться очі й обличчя. Захоплені вигуки (М. Бажан); Без радісних співів і викриків.. повагом ішли старі й молоді (І. Франко); Гашіца, почувши батьків оклик, кинулась до свічечки і вмить загасила її (М. Коцюбинський); — Бий яничарів, — врізався в лихий посвист вітру гучний Мишків крик (Н. Рибак); Одноманітні покрики вартових із багнетами навівали на серце.. сум (О. Донченко); На спортивному майданчику грали у волейбол, чулись різкі окрики (Є. Гуцало); Лунають поклики, промови, Перейняті одним чуттям (М. Вороний); — Та тримайте ж його! Та чи ви навмисне його випускаєте? — чулися погуки (О. Гончар).
ЗА́КЛИК (висловлена у формі звертання ідея, політична вимога, завдання), ВІДО́ЗВА, ГА́СЛО, ЛО́ЗУНГ, ПО́КЛИК, КЛИЧ уроч., ПО́КРИК рідко. Козаки почали вже занепадати духом. Та ось до них у табір прийшла незнайома жінка — козачка. — Вона виступила із закликом продовжувати боротьбу з поневолювачами краю (збірник "Легенди"); Поряд з публіцистичними статтями Олександр Петрович (Довженко) пише відозви для засилання у фашистську армію (з підручника); Боліло йому серце, що навіть поміж своїх, у зовсім вузькій організації, топчуть високі лозунги братерства і рівності (Ірина Вільде); Нехай почує древнє плем'є (плем'я) Знов поклик до боїв нових (П. Куліш); Він носив тепер у собі голос, що був молитвою і бойовим кличем (В. Підмогильний); Розуму! праці! — тільки й чутно.. Хто зразу не перелякався того покрику та брався за діло, того захоплювало життя на свої бистрі хвилі (Панас Мирний).
КРИК (сильний різкий звук голосу), ПО́КРИК розм., ГУК розм., РЕ́ПЕТ розм., ЗІПА́ННЯ розм., ФУК діал.; СКРИК (раптовий, уривчастий); ГРИ́МАННЯ (погрозливий звук); ЛЕ́МЕНТ, ЛЕМЕНТУВА́ННЯ (перев. з плачем); ВИСК, ВЕ́РЕСК, ВЕРЕСКОТНЯ́ розм., ВЕРЕЩА́ННЯ розм. (пронизливий, різкий звук); ЗОЙК (перев. з плачем — від болю, страху, горя); ПО́КЛИК (звук, що кличе, застерігає тощо). І раптом крик: чиїсь діти кричать (Є. Кротевич); — Ой мені темно! — розтявся крик зненацька. Нема гуку, до якого можна дорівняти сей покрик з розпачі (Леся Українка); З горла мого видерся якийсь страшний, надприродний репет (Ю. Смолич); Долітає Андрієве зіпання: — Тетяно Гнатівно, дайте нам лекцію закінчити (С. Васильченко); Говорив (Юра) із нею часто з фуком, не раз і побивав (І. Франко); Скрик був голосний. Семенова мати була в садку й почула (Б. Грінченко); Варя кінець кінцем замовкла. Слова не проронивши, вислухала гримання Хоми (Я. Гримайло); Лемент і плач стояв у селі (А. Турчинська); Пристань заворушилася багатотисячним роєм найрізноманітніших кузьок, сповнилася густим лементуванням (Г. Епік); І потекли струмки вздовж вулиць, обіч тротуарів, І діти, поскидавши черевички, З безумним виском бігали по них (М. Рильський); Дорогу перебігає табунець дівчат, хтось помічає Дмитра, скрикує "Ой, парубок", і всі з вереском раптом зникають за тинами (М. Стельмах); На пляжі Юрчик перший роздягнувся і побіг у воду, в найбільшу гущавину людей біля берега, звідки лунали вигуки, галас, верещання (Л. Смілянський); — Ляга-а-й! — пролунав хриплий зойк. Офіцери впали.. Посипались бомби (О. Довженко); — Птруа.. птруа!.. Горляний поклик все навертає крайніх (овець) в отару (М. Коцюбинський).
Словник синонімів української мови