покій
ЗГО́ДА (у співжитті, стосунках), ЗЛА́ГОДА, ЛАД, МИР, СПО́КІЙ, ПОРОЗУМІ́ННЯ, ЛА́ГОДА розм., ЗЛА́ДА діал., ПО́КІЙ заст., РЯД заст., рідко. Оверко з батьком, матір'ю повів розсудливу річ, у сім'ї настала любов і згода (К. Гордієнко); Ми закликаємо до згоди, Показуєм щасливу путь; Нехай на світі всі народи В добрі і в злагоді живуть! (Д. Павличко); Вся сім'я назброїлася на одне діло, — затихли в неї лайка і сварка, настав тихий мир та лад (Панас Мирний); Нічим їй ніхто не догодить, ні з ким жити в покої, в лагоді не може (М. Коцюбинський); Докіль не буде в людства злади?! (М. Вінграновський); — Дайте мені поміч, зробіть межи нами ряд. Короп наважився мене з світа зігнати! (Лесь Мартович).
I. МИР (відсутність незгоди, ворожнечі, сварок; відсутність збройної боротьби між державами, народами, а також угода про припинення воєнних дій); СПО́КІЙ, ПО́КІЙ заст. (відсутність війн, громадських безпорядків, заворушень тощо); ЗАМИ́РЕННЯ, ПРИМИ́РЕННЯ, ПРИМИ́Р'Я розм., РО́ЗМИР розм. (налагодження мирних взаємовідносин, дружніх стосунків, а також угода про це); ПЕРЕМИ́Р'Я (тимчасове припинення воєнних дій, а також угода про це). Дружба народів -. це злагода й мир (М. Рильський); Вічної вроди надай моїй недосвідченій мові І заподій, щоб година спокою до нас завітала, Щоб на землі і морях втихомирились війни криваві (М. Зеров); Візьміть назад свої гостинці, Одправте їх к багатирю Енею і просіть покою (І. Котляревський); Після замирення з поляками 60 дивізія була перекинута на Поділля (П. Панч); — На знак щирого і братерського примирення повстанців з низовиками наш старший послав вам шістнадцять сотень голів турецьких коней (І. Ле); Мовчать руїни, сонце сяє, І білий стяг примир'я має (О. Олесь); Кричить (Еней): — Чи ви осатаніли! Адже ми розмир утвердили! (І. Котляревський).
СПО́КІЙ (душевний стан, коли немає хвилювання, тривоги, роздратування і т. ін.), СУПОКІ́Й, РІВНОВА́ГА, УМИРОТВОРІ́ННЯ підсил. книжн., ПО́КІЙ заст., УПОКІ́Й (ВПОКІ́Й) заст., ПОВА́ГА діал.; ФЛЕ́ГМА (незворушний спокій, що межує з байдужістю). Він у найкритичніші хвилини не втрачав розважливого спокою та самовладання (О. Гончар); Син з непохитним супокоєм говорив дальше (І. Франко); Погляд її смутнуватих очей виказував не бурю в душі, а рівновагу (Є. Гуцало); (Маруся:) А болить у мене серце... серце моє болить... Я не знаю покою, не маю його (Панас Мирний); Як прийшла неділя, то нема йому впокою: муляє його той Чорний яр. Чи йти чи не йти? (Б. Грінченко).
СПО́КІЙ (стан у навколишньому оточенні, в природі і т. ін., що характеризується відсутністю шуму, руху, метушні, хвилювання тощо), ТИ́ША, ТИШ поет., ЗА́ТИ́ШОК, СУПОКІ́Й, ДРІМО́ТА, ПО́КІЙ заст. Тут (у лісі) була тиша, великий спокій природи, строгість і сум (М. Коцюбинський); Юхим лежав і.. впивався прохолодними пестощами передвечірнього затишку (І. Ле); Про щось задумалась земля у чарах супокою (В. Сосюра). — Пор. безві́тря.
КІМНА́ТА (окреме приміщення перев. для проживання в квартирі, будинку), ХА́ТА розм.; ПОКІ́Й, ПАЛА́ТА заст. (перев. розкішне, багате приміщення); КІМНАТИ́НА (КІМНАТЧИ́НА) розм. (невелике приміщення); СВІТЛИ́ЦЯ, ГО́РНИЦЯ розм. (перев. чисте, парадне приміщення); ВІТА́ЛЬНЯ (приміщення, обладнане для приймання гостей); ВАНЬКИ́Р розм. (бічне приміщення, відокремлене від великої кімнати, яке є спальнею і дитячою кімнатою); ОДРИ́НА заст., уроч. (перев. спальня). В просторій кімнаті з чотирма вікнами стояв посередині стіл, застелений червоним сукном (М. Коцюбинський); У другій хаті щось заторготіло стільцем (Григорій Тютюнник); В своїм пишнім покою сидить безутішная мати (І. Франко); — Коли ти мені вірний та любий, на тобі ключі од усіх моїх палат. Ходи скрізь та правуй і порядкуй (І. Нечуй-Левицький); Тетяна Панасівна похожала, роблячи кілька кроків з кутка в куток, ніби давно вже обжила цю мініатюрну кімнатину (О. Копиленко); Живе сама, батьки її десь на селі, зняла собі кімнатчину оцю разом з подружкою (Ю. Бедзик); Сидить Катря в світлиці, вишиває шовком рукава та рушники (Марко Вовчок); — Веди вже в хату. Показуй, які горниці наготовила ти сій панянці (Панас Мирний); Зайшли у велику, чисто прибрану вітальню (Н. Рибак); Річард, увійшовши, засунув завісу, що відділяє ванькир від хати (Леся Українка); Із.. злота Зробим ми тобі одрину І наб'єм м'яким лататтям Та горицвітом перину (Я. Щоголів).
Словник синонімів української мови