полестити
ЛЕСТИ́ТИ кому й без додатка (нещиро вихваляти кого-, що-небудь), ОБЛЕ́ЩУВАТИ перех., УЛЕ́ЩУВАТИ (ВЛЕ́ЩУВАТИ) перех., УЛЕЩА́ТИ (ВЛЕЩА́ТИ) перех., ПІДЛЕ́ЩУВАТИ перех., ПІДЛЕЩА́ТИ перех., ПІДЛЕ́ЩУВАТИСЯ до кого і без додатка, ЗАСКА́КУВАТИ коло (біля) кого, діал. — Док.: полести́ти, улести́ти (влести́ти), підлести́ти, підлести́тися, заско́чити. — Одначе цінує (панич Гаркушу), тримає на виду... — Б-бо ти в нас г-голова, — заїкаючись, лестить Гаркуші Гнат Рябий (О. Гончар); Повернувшись до школи, я почав улещувати Федора Даниловича. — Кажуть, у вас голос хороший, Федоре Даниловичу (Ю. Збанацький); Язиком його влещає, в серці іншу думку має (Словник Б. Грінченка); — Не сумніваюся, що знайдуться такі, що в очі мені підлещуються, а позаочі будуть кидати на мене болотом (І. Франко); Господар і господиня заскакували коло нього, даючи йому до пізнання, що властиво на його приїзд ждали всі (І. Франко).
Словник синонімів української мови