поміщення

ПРИМІ́ЩЕННЯ (будівля, квартира чи кімната, в якій поміщається хтось, щось, яка використовується для чогось), ПОМІ́ЩЕННЯ заст.; НОРА́ розм., КУРНИ́К розм. (маленьке, незручне). Жив він, як і всі сімейні робітники, в невеличкім будиночку, що ділився на два приміщення (О. Досвітній); В норах крамниць лихварі та міняйли Лічили прибутки з чужого добра (В. Мисик); Не видно було, щоб жандарми там так уже й знущалися в поліцейському курнику з діда (П. Козланюк).

Значення в інших словниках

1. поміщення — помі́щення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. поміщення — -я, с. 1》 Дія за знач. помістити 1). 2》 рідко. Будинок, кімната і т. ін., де поміщається хто-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поміщення — ПОМІ́ЩЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. помісти́ти 1. Видався [куток шафи] їй .. найвідповіднішим місцем для поміщення свого скарбу (Н. Кобринська). 2. рідко. Будинок, кімната і т. ін., де поміщається хто-, що-небудь; помешкання.  Словник української мови у 20 томах
4. поміщення — ПОМІ́ЩЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. помісти́ти 1. Видався [куток шафи] їй .. найвідповіднішим місцем для поміщення свого скарбу (Кобр., Вибр., 1954, 72). 2. рідко. Будинок, кімната і т. ін., де поміщається хто-, що-небудь.  Словник української мови в 11 томах