понуритися

ПОХНЮ́ПИТИСЯ розм. (від сорому, поганого настрою, смутку схилити голову, спрямувати погляд додолу), ПОНУ́РИТИСЯ, ПОСУ́ПИТИСЯ, НАХНЮ́ПИТИСЯ розм., УХНЮ́ПИТИСЯ діал. — Недок.: хню́питися, похню́плюватися рідше пону́рюватися, су́питися, нахню́плюватися. За Сергієм вийшла й Варвара Олексіївна. Важко похнюпившись, вона перебирала в голові сьогоднішні події (Г. Епік); Пішов Антосьо, понурився: чи з гори вбитись, чи в воді втопитись? (А. Свидницький); Посупившись, вернулась наньмичка у кімнату та й сіла у куток (Г. Квітка-Основ'яненко); Бабенко нахнюпився, перекинув волосся з потилиці на лоб, відвернувся (М. Руденко); По такій гадці стало Іванові омпно. Він ухнюпився, замовк, як води в рот набрав (Лесь Мартович).

Значення в інших словниках

1. понуритися — пону́ритися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понуритися — див. понурюватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понуритися — ПОНУ́РИТИСЯ див. пону́рюватися.  Словник української мови у 20 томах
4. понуритися — ПОНУ́РИТИСЯ див. пону́рюватися.  Словник української мови в 11 томах
5. понуритися — Понуритися, -рюся, -ришся гл. Угрюмо опустить голову. Ой вийде брат, — понуриться, вийде матір, — зажуриться. АД. І. 270. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стор. II. 14.  Словник української мови Грінченка