пора
ВІК (тривалість існування живого організму — людини, тварини, рослини; якийсь тривалий період цього існування), ЖИТТЯ́, ЛІТА́ мн., РО́КИ мн., ДНІ мн. ПОРА́ (період у рості, розвитку, існуванні когось, чогось). Тяжко, діти, Вік одинокому прожить (Т. Шевченко); Хто так на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло (Леся Українка); Але ці згадки молодих літ тільки на одну мить майнули й згасли, як у тумані (І. Нечуй-Левицький); У нього промайнуло в голові дитинство й дитячі роки (Ю. Яновський); Ой річечко, голубонько! Як хвилечки твої — Пробігли дні щасливії І радощі мої (Л. Глібов); Все це нагадало мені і мою дитячу пору і моє дівування (Панас Мирний).
ЕПО́ХА (тривалий проміжок часу, що його виділяють за якимсь характерним явищем, подією тощо), ДОБА́, ПОРА́, ЧАСИ́ (ЧАС), ВІК, Е́РА книжн. Щоб не знати ні злиднів, ні бруду, щоб загинув минулого слід, нам потрібні залізні люди в цю епоху великих робіт (В. Сосюра); Не в кам'яній, не в дерев'яній ері — Зустрілися ми в атомній добі, В жахких реакціях негаснучих матерій (М. Вінграновський); Нова пора нового прагне слова (М. Рильський); Суворий Дант, вигнанець флорентійський, Встав із темряви часів середньовічних (Леся Українка); Ми вступили в атомний вік, коли атомна енергія використовується в дедалі ширших масштабах (з журналу).
ЧАС (перев. з означенням — певний момент), ГОДИ́НА, ПОРА́, ДОБА́. Над горами сонечко сходить з-за гаю, Отари женуть... Тихий ранішній час (Леся Українка); Казано в середу везти новобранців по обіді. Сиджу я та дожидаю тієї години (Марко Вовчок); — Людей на полі не видно зовсім, хоч пора зараз і робоча (Ю. Смолич); В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає (Т. Шевченко).
Словник синонімів української мови