порохнавий

ТРУХЛЯ́ВИЙ (який від давності, дії вологи, гниття тощо зробився крихким, ламким), ТРУ́ХЛИЙ, ПОТРУ́ХЛИЙ, ПОТРУХЛЯ́ВІ́ЛИЙ, ПРОТРУ́ХЛИЙ, ПРОТРУХЛЯ́ВІ́ЛИЙ, ПОРОХНЯ́ВИЙ (ПОРОХНА́ВИЙ). Біля трухлявого пенька на кущі скрутився чорний вужак (О. Донченко); Ось моя школа з вишняком під битими вікнами, з трухлим гостинним ґанком (С. Васильченко); Кілька копачів розкопували курган. З широкої ями виступали потрухлі деревини зрубу (Г. Коцюба); Він з тріском розчинив протрухлі двері (М. Стельмах); Екскурсійна група залишила нарешті те протрухлявіле ханське гніздовище (О. Гончар); Шалівки старі і порохняві (Я. Качура). — Пор. 1. гнили́й.

Значення в інших словниках

1. порохнавий — порохна́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. порохнавий — див. порохнявий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порохнавий — ПОРОХНА́ВИЙ див. порохня́вий.  Словник української мови у 20 томах
4. порохнавий — ПОРОХНА́ВИЙ див. порохня́вий.  Словник української мови в 11 томах
5. порохнавий — Порохнавий, -а, -е 1) Истлѣвшій. 2) Превратившійся въ пыль. 3) Сгнившій. Порохнавий зуб. ЕЗ. V. 183.  Словник української мови Грінченка