посоромно

СО́РОМНО присудк. сл. (про відчуття сорому), СО́РОМ, СТИ́ДНО, СТИД, СО́ВІСНО, ПО́СОРОМНО, СОРОМО́ТА розм., СТРА́МНО розм., УСТИ́ДНО (ВСТИ́ДНО) діал. Дмитрові стало соромно за свою гарячковість (М. Стельмах); — Як тобі не сором чужі гроші красти? (М. Коцюбинський); (Горпина:) Чи се ж тобі не стид та не сором обніматись з хлопцями? (І. Нечуй-Левицький); Стидно було б мені, якби я брехала перед Вами (Леся Українка); (Петро:) Не зловлять. Хіба що ти викажеш. (Орина:) Петре, як не совісно... (В. Собко); Соромота вийти за ворота (прислів'я); — Як стане син паном, то за простого батька й маму і не згадає. Встидно їх (Мирослав Ірчан).

Значення в інших словниках

1. посоромно — по́соромно прислівник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. посоромно — присл., діал. Соромно, ганебно. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посоромно — хохл. (постидно) соромно соромно, сором, соромливо, сором'язно  Словник чужослів Павло Штепа
4. посоромно — ПО́СОРОМНО, присл., діал. Соромно, ганебно. Стоїть вона наче от людина у чужій одежі багатій, посоромно хапаній, сама бідна (Марко Вовчок); // у знач. пред. Мені посоромно.  Словник української мови у 20 томах
5. посоромно — ПО́СОРОМНО, присл., діал. Соромно, ганебно. Стоїть вона наче от людина у чужій одежі багатій, посоромно хапаній, сама бідна (Вовчок, І, 1955, 169); // у знач. присудк. сл. Мені посоромно.  Словник української мови в 11 томах
6. посоромно — По́соромно нар. Совѣстно, стыдно.  Словник української мови Грінченка