постій

I. ПОСТІ́Й (тимчасове наймане житло), СТА́ЦІЯ заст. Його оклунки вносили до хати дядько й жінка — господарі постою (О. Досвітній); — Обіцяйте їм не лише дружбу господаря, а й всіляку допомогу, стацію та гостинність у наших землях (І. Ле).

Значення в інших словниках

1. постій — пості́й 1 іменник чоловічого роду тимчасове проживання або ночівля на квартирі в кого-небудь; тимчасове перебування військових частин у певному населеному пункті — арх. розм. пості́й 2 іменник чоловічого роду житло розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. постій — -тою, ч. 1》 розм. Тимчасове проживання або ночівля на квартирі в кого-небудь. Плата за постій. || рідко. Помешкання, що його здають унайми кому-небудь. 2》 заст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. постій — ПОСТІ́Й, то́ю, ч. 1. розм. Тимчасове проживання або ночівля на квартирі в кого-небудь. – А коби я у вас попросився на постій, хазяєчко? (В. Кучер); Плата за постій; // рідко. Помешкання, яке здають внайми кому-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. постій — Пості́й, -то́ю, -то́єві; -то́ї, -то́їв  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. постій — ПОСТІ́Й, то́ю, ч. 1. розм. Тимчасове проживання або ночівля на квартирі в кого-небудь. — А коби я у вас попросився на постій, хазяєчко? (Кучер, Прощай.., 1957, 201); Плата за постій; // рідко. Помешкання, яке здають внайми кому-небудь.  Словник української мови в 11 томах
6. постій — Постій, -тою м. Постой. Прийшли у ту слободу, де вона жила, салдати на постій. Кв. Біднили нас постоями (ляхи). К. Досв. 115.  Словник української мови Грінченка