потривати

ПОСТРИВА́Й (ПОСТРИВА́ЙТЕ) (ужив. як застереження, заперечення, погроза тощо), ПОЧЕКА́Й (ПОЧЕКА́ЙТЕ), ЗАЖДИ́ (ЗАЖДІ́ТЬ), ПОСТІ́Й (ПОСТІ́ЙТЕ) розм. рідше, ПОТРИВА́Й (ПОТРИВА́ЙТЕ) заст. (Горпина (соваючи кулак під самий ніс Оленці):) Постривай же ти, погана дівчино! Я тобі дома обірву оті патли на голові! (І. Нечуй-Левицький); — Почекай же, — додав він трохи згодом, — я покажу тобі та твоїм докторам, як мати справу з Замфіром Нероном! (М. Коцюбинський); — Нехай він хоч селом пройде, а я подивлюсь на його здалека! — Зажди, зажди, не можна! — одмагалася Чайчиха (Марко Вовчок); (Явдоха:) Галю! Постій, я тобі щось скажу (Панас Мирний); — Потривай, пане отамане, — одказав Кобза, пильно глянувши на Кривоноса, — тоді ми з тобою побратаємось і я пристану до тебе, як ти усіх нас приймеш до свого загону (О. Стороженко).

Значення в інших словниках

1. потривати — потрива́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. потривати — -аю, -аєш, док., розм. 1》 Тривати якийсь час. || безос. 2》 заст. Постривати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потривати — ПОТРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. 1. Тривати якийсь час. Коли б потривала погода весь місяць, бо як згадаю торішній осінній вітер, то аж страх обіймає (М. Коцюбинський); // безос.  Словник української мови у 20 томах
4. потривати — Потрива́ти, -ва́ю, -ва́єш; потрива́й, -ва́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. потривати — ПОТРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. 1. Тривати якийсь час. Коли б потривала погода весь місяць, бо як згадаю торішній осінній вітер, то аж страх обіймає (Коцюб., III, 1956, 155); // безос.  Словник української мови в 11 томах
6. потривати — Потрива́ти, -ва́ю, -єш гл. Погодить, повременить, подождать. Потривайте, я вам ще й не так зроблю. Ком. II. 8. Ось потривай лиш, — я тут брод знаю. ЗОЮР. I. 301.  Словник української мови Грінченка