почухмарити

ЧУ́ХАТИ (терти шкіру, щоб не свербіла), СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́), ЧУХМА́РИТИ розм., СКРОМА́ДИТИ розм., ШКРЯ́БАТИ розм., ЧЕРСА́ТИ діал.; ДРЯ́ПАТИ (роздираючи). — Док.: почу́хати, скребну́ти (шкребну́ти), почухма́рити, поскрома́дити, шкрябну́ти, черсну́ти, дряпнути. Микола зітхнув, покрутив кудлатою головою й став її чухати (Лесь Мартович); Люди слухають похнюпившись. Інші — потилицю скребуть... (Панас Мирний); Калитка, заточуючись, вийшов на середину двору, чихнув і почав чухмарити волосаті груди, як ведмідь лапою (П. Панч); Колісника наче злі комарі кусали у потилиці, так він її раз по раз скромадив (Панас Мирний); Люди щось говорили, викрикували, шкрябали собі голови (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. почухмарити — почухма́рити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. почухмарити — -рю, -риш, док., перех., розм. Те саме, що почухати 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. почухмарити — ПОЧУХМА́РИТИ, рю, риш, док., кого, що і без прям. дод., розм. Те саме, що почу́хати.  Словник української мови у 20 томах
4. почухмарити — ПОЧУХМА́РИТИ, рю, риш, док., перех., розм. Те саме, що почу́хати 1, 2.  Словник української мови в 11 томах
5. почухмарити — Почухмарити, -рю, -риш гл. То-же, что и почухати, но сильно.  Словник української мови Грінченка