правдити
ВИПРАВДО́ВУВАТИ (визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це), ВИПРА́ВДУВАТИ, ОПРА́ВДУВАТИ, ОПРАВДО́ВУВАТИ, ВИБАЧА́ТИ рідше, ВИПРАВЛЯ́ТИ рідше, УСПРАВЕДЛИ́ВЛЮВАТИ рідше, ОПРАВЛЯ́ТИ заст., ПРАВДИ́ТИ діал.; ВИГОРО́ДЖУВАТИ, ВИБІ́ЛЮВАТИ, ОБІЛЯ́ТИ (визнавати невинним, приховуючи провину). — Док.: ви́правдати, оправда́ти, ви́бачити, ви́правити, усправедли́вити, опра́вити, ви́городити, ви́білити, обіли́ти. (Олекса:) — Що вона стріляє? — Коршаків, кібців, — мовби виправдовувала (Оксана) сестру за рушницю (Ю. Мушкетик); — Але ж Дарка Зоні перша не зачіпала, — тихенько і немов не Дарку, а себе виправдуючи, сказала Юзя (Леся Українка); — Сватати не будеш?.. — Таки не буду, — погоджується Левко й починає оправдувати себе (М. Стельмах); — Перше я вмів тільки ненавидіти людей, — тепер.. навчився вибачати їх вину темнотою їх (М. Коцюбинський); Коноводам, як вони потрапляли до тюрми, треба було таких свідків, щоб виправляли їх (Б. Грінченко); Згодом той грабунок (Софії Київської) пробувано усправедливити гарячим бажанням Боголюбського зосередити найбільші святощі в засновуваній ним столиці Володимирі (П. Загребельний); — Поодбираю в нього все, налякавши, що на поселеніє (поселення) піде, як піддасться, то й оправлю його; коли ж заспорить, то не викрутиться. Туди йому й дорога (Г. Квітка-Основ'яненко); Чоловіка виниш, а жінку правдиш (Словник Б. Грінченка); (Вояки:) Нехай мовчить! Доволі! Годі! Чого він вигороджує злочинця? (Леся Українка); Останньою свинею був би я, коли б сьогодні став вибілювати себе коштом тієї дівчини (Ірина Вільде); Характерним для сучасних комуністів є намагання обілити комунізм (з газети).
Словник синонімів української мови