преображати

ЗМІ́НЮВАТИ (робити іншим, інакшим), ЗМІНЯ́ТИ, МІНЯ́ТИ, МІНИ́ТИ рідше, ПЕРЕМІНЯ́ТИ, ПЕРЕМІ́НЮВАТИ, ВІДМІНЯ́ТИ, ВІДМІ́НЮВАТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ПЕРЕРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕШИКО́ВУВАТИ, ПЕРЕІНА́КШУВАТИ розм., ПЕРЕІНА́ЧУВАТИ розм. рідше, ПРЕОБРАЖА́ТИ книжн. (різко, суттєво, шляхом переробки тощо). — Док.: зміни́ти, переміни́ти, відміни́ти, переверну́ти, перероди́ти, перешикува́ти, переіна́кшити, переіна́чити. Ніч змінювала обриси й форми місцевості та речей, плутала почуття віддалення й часу (М. Трублаїні); Він перекидає торбу через плече, одним рухом міняє форму шапки, міняє і вираз обличчя й в'яло хльоскає батогом (М. Стельмах); Хоть вовк линяє, Та норов не переміняє (Л. Боровиковський); Але сопілки й тамбурини глухий одмінюють мотив (М. Рильський); Кілька робітників метикують над якимось пристроєм до комбайна, щось лагодять, переінакшують (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. преображати — преобража́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. преображати — ПРЕОБРАЖА́ТИ, аю, аєш, недок., ПРЕОБРАЗИ́ТИ, ажу́, ази́ш, док., кого, що, книжн., рідко. Змінювати, перетворювати. Жінка в притемненій кімнаті здалася не такою старою. Старанно прибрана голова, щільно закрита сукня і трохи усміхнені, як годиться для господині, уста зовсім преобразили її (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
3. преображати — ПРЕОБРАЖА́ТИ, аю, аєш, недок., ПРЕОБРАЗИ́ТИ, ажу́, ази́ш, док., перех., книжн., рідко. Змінювати, перетворювати. Жінка в притемненій кімнаті здалася не такою старою.  Словник української мови в 11 томах