приблукатися

ЗАБЛУКА́ТИ (випадково зайти, потрапити куди-небудь), ЗАБЛУДИ́ТИ, ЗАБРЕСТИ́, ПРИБЛУКА́ТИ, ПРИБЛУКА́ТИСЯ, ЗАБЛУКА́ТИСЯ рідко, ЗАБЕ́ЙКАТИСЯ діал. Марійка заблукала на шкільний майдан. Там .. грались проти сонця школярі (Д. Косарик); Минулося багато вже годів, Як я поміж людьми блукаю, І от я знов додому заблудив... (С. Васильченко); І коли б забрів У незнаний край, — На новий мотив скрипку наладнай (М. Рильський); Приблукавсь панич до нашого двору оце вже світом (І. Нечуй-Левицький); І заблукався я у пущу темну, Котрій, здавалось, і кінця нема (І. Франко); Кузьмін не тутешній,.. так і дивись, що заблукає на чужій землі, забейкається у непрохідні нетрі (Ю. Збанацький). — Пор. 2. забира́тися.

Значення в інших словниках

1. приблукатися — приблука́тися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. приблукатися — -аюся, -аєшся, док., розм. Те саме, що приблудитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приблукатися — ПРИБЛУКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Те саме, що приблуди́тися. Юлька і пан Броніслав приблукалися на самім останку до огнища (І. Франко); – Шановна старшино! Три дні тому, як знаємо, приблукалось до нас двоє підозрілих зайців, які назвали себе жителями Затишної Поляни (П. Козланюк).  Словник української мови у 20 томах
4. приблукатися — ПРИБЛУКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Те саме, що приблуди́тися. Юлька і пан Броніслав приблукалися на самім останку до огнища (Фр., IV, 1950, 267); — Шановна старшино!...  Словник української мови в 11 томах