привада

ПРИНА́ДА (те, чим принаджують рибу, птаха, звіра тощо; те, що використовується як засіб для принаджування кудись, відвертання уваги від чогось), ПРИМА́НКА, ВА́БА перев. мисл., ПРИВА́ДА розм.; НАЖИ́ВКА, НАЖИ́ВА (для риби); ЖИВЕ́ЦЬ (дрібна жива рибка, яку використовують для ловлі хижих риб). Син освітив фарами озеро, узяв для принади булку .. і пішов понад водою (І. Рябокляч); Коли звір торкався до приманки, мотузки зашморгувались, і зав'язаний ведмідь ставав здобиччю звіроловів (М. Трублаїні); Найтаємніші козачі привади розгадував (Вишневецький), вивчав їхню тактику військову і в одвертім полі поважав вояку-козака (І. Ле); Ото пішов він до Дінця, наловив живців-верховодів та красноперів і поставив дві вудки на щуки (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. привада — прива́да іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. привада — -и, ж., розм. Те саме, що принада.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. привада — ПРИВА́ДА, и, ж., розм. Те саме, що прина́да. Найтаємніші козачі привади розгадував [Вишневецький], вивчав їхню тактику військову і в одвертім полі поважав вояку-козака (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
4. привада — ПРИВА́ДА, и, ж., розм. Те саме, що прина́да. Найтаємніші козачі привади розгадував [Вишневецький], вивчав їхню тактику військову і в одвертім полі поважав вояку-козака (Ле, Україна, 1940, 39).  Словник української мови в 11 томах