прив'язатися
ПЕРЕДАВА́ТИСЯ кому (про пошесть, хворобу), ПЕРЕХО́ДИТИ на кого, ПРИСТАВА́ТИ до кого, розм., ЧІПЛЯ́ТИСЯ до кого, розм., ПРИЧІПЛЯ́ТИСЯ (ПРИЧІ́ПЛЮВАТИСЯ) до кого, розм., ПРИВ'Я́ЗУВАТИСЯ до кого і без додатка, розм., ПРИЛІ́ПЛЮВАТИСЯ до кого і без додатка, розм. — Док.: переда́тися, перейти́, приста́ти, причепи́тися, прив'язатися, приліпи́тися. Не заносячи цього листа додому, спаліть його, щоб бува кір не передавався і до Вашої дітвори (Панас Мирний); Питав я раз його, чого він умирає, чи з морозу, чи з кого слабість перейшла на нього (Леся Українка); Тисячами збирались вони весною біля бериславської переправи .. в полотняних штанях та сорочках, виквасяних дьогтем, щоб чума не пристала (О. Гончар); (Вересай:) До мене хвороби не чіпляються (Ю. Мокрієв); (Пузир:) Одно погано: пропасниця причепилась... (І. Карпенко-Карий); — Грип прив'язався, як реп'ях до кожуха (В. Собко); — У тебе кашель?.. Ти перевірявся? Розумієш, після запалення всяка дурниця може приліпитись (Ю. Збанацький).
ПОЛЮБИ́ТИ (відчути глибоку відданість, прив'язаність, прихильність до когось, чогось), ПРИВ'ЯЗА́ТИСЯ, ЗЛЮБИ́ТИ розм., ПРИЛЮБИ́ТИСЯ розм.; ПРИХИЛИ́ТИСЯ, ПРИКИПІ́ТИ, ПРИРОСТИ́ (перев. із сл. серце, душа і т. ін.). У шаті жалібній, дитя покірне Сходу, Я полюбила дах убогого житла (переклад М. Зерова); Дуже прив'язалась (Галя) до маленького Василька — такий втішний був хлопчик (Є. Кротевич); Над дівчачий голосочок І тихую мову Злюбив слухать сиву хвилю В глибокому морю (М. Костомаров); Прицокало, прибилось, прилюбилось... Узяв у голову, чи, може, так — приснилось! Чорняве полум'я, чорняву ту завію Узяв у душу, як блакитний сон (М. Вінграновський); Прокіп Іванович такий був чоловік: як кого не злюбить, то вже йому про його і не нагадуй, а до кого прихилиться, то з душею й тілом (О. Стороженко); Все, все, ..о чім снив в своїх старих днях, до чого сильно прикипіло його серце, — тепер розвівалося димом (І. Франко); У рідну хату повела дівчина бійця, душею приросла до нього, рада поєднати свою долю із ним (К. Гордієнко). — Пор. закоха́тися.
ПРИВ'Я́ЗУВАТИСЯ також із сл. душею, серцем (звикати до когось, рідше чогось, почувати до нього прихильність, любов тощо), ПРИХИЛЯ́ТИСЯ, ПРИРОСТА́ТИ розм., ПРИСИХА́ТИ розм., ПРИВЕРТА́ТИСЯ діал. — Док.: прив'яза́тися, прихили́тися, прирости́, присо́хнути, приверну́тися. Він прив'язувався до Соломії, що огрядною постаттю нагадувала йому жінку (М. Коцюбинський); Грицько помічав, як Христя стала, мов нехотя, прихилятися до його (Панас Мирний); На подив Павлові, швидше за нього приросла (Марина) до нового місця (Ю. Мушкетик); За те хороше, людяне, що давав йому Сеспель, він непомітно присох до нього серцем (Ю. Збанацький); (Оксана:) А я відразу привернулась До тебе серцем за твою лагідність (Леся Українка).
ЧІПЛЯ́ТИСЯ до кого і без додатка, розм. (використовувати щось як привід для звинувачення, докору тощо), ЗАЙМА́ТИ кого, ПРИСІ́КУВАТИСЯ розм., ПРИСКІ́ПУВАТИСЯ розм., НАСКІ́ПУВАТИСЯ (НАСКІПА́ТИСЯ) на кого, розм., СКІ́ПАТИСЯ розм., СУЧИ́ТИСЯ розм., ПРИСТАВА́ТИ розм., ПРИВ'Я́ЗУВАТИСЯ розм., ПРИДИРА́ТИСЯ розм., НАПОСІДА́ТИСЯ на кого, розм., В'ЇДА́ТИСЯ (УЇДА́ТИСЯ) до кого, на кого, розм., В'Я́ЗНУТИ розм., НАВ'ЯЗА́ТИ розм., ЧІПА́ТИСЯ кого, діал.; СІ́КАТИСЯ розм. (настирливо, погрозливо). — Док.: причепи́тися, учепи́тися (вчепи́тися), начепи́тися розм. зайня́ти, присі́катися, прискі́патися, наскі́патися, приста́ти, прив'яза́тися, приде́ртися (придра́тися), напосі́стися, в'ї́стися (уї́стися), нав'я́знути. Живу я собі на селі тихо, ні до кого не чіпляюся, і мене ніхто не займає (Панас Мирний); Почала Лисавета, начепилась на Мотрю: — Трясця й розтрясця твоїй матері, ти така й сяка! (Грицько Григоренко); — Ти куди дивишся? — не раз присікувався до неї Гопченко, коли вона замріювалась проти вікна (В. Земляк); — Тату! — сказав Юра твердо і рішуче, — будь ласка, не прискіпуйсь (Ю. Смолич); — Поки ви казна-чого наскіпувались на Валентина Модестовича, той бандит зник (Ю. Шовкопляс); — Я не знаю, чого ти на мене наскіпався (Панас Мирний); А в артілі він був ще вибагливіший: скіпався до свинарів, що не бережуть відер, корит (Григорій Тютюнник); — Що ж я верзу.. кажи що? — сучиться п'яний (Панас Мирний); Після жнив якогось одного дня вона почала приставати до сина. — А що, Романе! вже давненько я хотіла тебе оженити, а ти все отягаєшся та опинаєшся (І. Нечуй-Левицький); (Баба:) Зійди ти з моїх очей, чого ти прив'язався до мене! (С. Васильченко); Усе придирається (Харко). — У вас, — каже, — не так усе, як у людей (Г. Квітка-Основ'яненко); Бабуся якусь мить помовчала, а тоді знову напосілася на дідуся: — Отож іще звичка в людини! Як вітер влетів, і готуй йому торбу (Ю. Збанацький); Псує настрій хлопцям новий доглядач від служби режиму, він тільки влаштовується до них, проходить іспитовий строк і, може, тому на всіх в'їдається, такий причепа виявився, що хлопці одразу його не злюбили (О. Гончар); — Та не в'язни! Чого ти пристав до нього? (Панас Мирний); Лазар загорнув поли халата і весь підібрався, як перед нападом. — Чого нав'яз? — говорила вся постать його (М. Коцюбинський); — Чого ви чіпаєтеся дівчини? — вмішалася в розмову подруга Марічки (А. Крушельницький); — Попалася! — зареготала Машка. — У чім попалася? Чого ти сікаєшся, божевільна, патлата? — кинулася до неї Варка (Л. Яновська).
Словник синонімів української мови