прив'язь

ПРИ́В'ЯЗЬ (те, чим прив'язують когось, щось до чого-небудь), ПРИ́В'ЯЗОК рідше, ПРИПІ́Н (ПРИПО́НА рідше) розм. Тече вода, шумлять осоки, на прив'язі стоять човни (П. Тичина); У темному гаю, в зеленій діброві, На припоні коні отаву скубуть (Т. Шевченко); Відбігши за недалекі кущі, зривався (струмок), як буйний кінь з припони (В. Гжицький).

Значення в інших словниках

1. прив'язь — при́в'язь іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. прив'язь — [привйаз'] -з'і, ор. -з':у, р. мн. -зеий  Орфоепічний словник української мови
3. прив'язь — -і, ж. 1》 Мотузок, вірьовка, ремінь, ланцюг і т. ін., якими прив'язують кого-, що-небудь. Тримати на прив'язі. 2》 Місце, де хто-небудь прив'язаний (що-небудь прив'язане). 3》 спец. Система, механізм для прив'язування чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прив'язь — Припона, ретязь, ретязок  Словник чужослів Павло Штепа
5. прив'язь — ПРИ́В'ЯЗЬ, і, ж. 1. Мотузок, вірьовка, ремінь, ланцюг і т. ін., якими прив'язують кого-, що-небудь. Ряба здоровенна собака на прив'язі біля комори почала гавкати (Панас Мирний); Побрязкуючи прив'яззю, коні гризуть дерев'яні короби й щаблі ясел (І.  Словник української мови у 20 томах