пригнобленість

ПРИГНІ́ЧЕННЯ (психічний стан людини), ДЕПРЕ́СІЯ, ПРИГНІ́ЧЕНІСТЬ, ПРИГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНО́БЛЕНІСТЬ, ПРИГОЛО́МШЕННЯ, ПРИГОЛО́МШЕНІСТЬ. Мічурін майже впритул підійшов до отця Христофора.. й спитав тихим, низьким голосом: — Хто ти? Чому, коли я бачу тебе, мене завжди опановує пригнічення, нудьга, кволість? (О. Довженко); Він був похмурий і в стані крайньої депресії (Ю. Смолич); Я став зовсім іншою людиною: зникла замкненість, якась пригніченість (І. Цюпа); Бачив (Іван) велике пригноблення на її лиці (А. Крушельницький); Поганий день: не то щоб скучно, а якась апатія, пригнобленість (М. Коцюбинський); Приголомшення придавило Хому, пригнітило розум (К. Гордієнко). — Пор. 1. пригні́чений, спусто́шеність.

Значення в інших словниках

1. пригнобленість — пригно́бленість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пригнобленість — -ності, ж. Стан за знач. пригноблений 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пригнобленість — ПРИГНО́БЛЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. пригно́блений 4. Поганий день: не то щоб скучно, а якась апатія, пригнобленість (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах
4. пригнобленість — ПРИГНО́БЛЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. пригно́блений 4. Поганий день: не то щоб скучно, а якась апатія, пригнобленість (Коцюб., III, 1956, 130).  Словник української мови в 11 томах