пригодовувати

I. УТРИ́МУВАТИ (забезпечувати когось засобами до існування), ГОДУВА́ТИ рідше, ПРИГОДО́ВУВАТИ рідко, ТРИМА́ТИ рідше, ХАРЧУВАТИ рідше, УДЕ́РЖУВАТИ (ВДЕ́РЖУВАТИ) діал. — Док.: прогодува́ти. Утримувати дітей; — А громада буде годувати мене, коли я позбудуся служби? — тихо прогудів Чорнокнижний (М. Стельмах); — Та й ото мачуха якось там ніби з ласки тримає ту бідну сироту (Леся Українка); Проста перекупка.. з свого нужденного зарібку удержувала п'ятеро власних дрібних дітей (І. Франко). — Пор. I. годува́ти.

Значення в інших словниках

1. пригодовувати — пригодо́вувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пригодовувати — -ую, -уєш, недок., пригодувати, -ую, -уєш, док., перех., розм. Підгодовувати (звичайно тварин).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пригодовувати — ПРИГОДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок. ПРИГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, розм. Підгодовувати (звичайно тварин). Раділи люди. Уже вони турбувалися об тім, коли орати, коли засівати; пригодовували скотинку на важку польову роботу (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
4. пригодовувати — ПРИГОДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Підгодовувати (звичайно тварин). Раділи люди. Уже вони турбувалися об тім, коли орати, коли засівати; пригодовували скотинку на важку польову роботу (Мирний, III, 1954, 60).  Словник української мови в 11 томах