приголів'я

УЗГОЛІ́В'Я (УЗГОЛО́В'Я) (місце на постелі, куди лягають головою), НАГОЛІВ'Я розм., ПРИГОЛІ́В'Я (ПРИГОЛОВ'Я) розм., ПРИ́ГОЛОВАЧ діал.; В ГО́ЛОВАХ (це місце або простір коло нього). Ніщо не говорило про те, що тут хтось мешкає, бо на ліжках не видно було навіть подушок в узголів'ї (П. Загребельний); Заснув раптово.. Всю ніч сиділа в наголів'ї мати І погляду не зводила сестра (А. Малишко); Зглянься і біль оджени од коханої дівчини, Фебе, Зглянься ласкаво і стань край приголов'я її (М. Зеров); Здавалося Андрієві, що як сіла вона звечора біля приголовача, то так і просиділа до ранку (Панас Мирний); Свічка блимала на столику в головах (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. приголів'я — приголі́в'я іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. приголів'я — приголов'я, -я, с., розм. Те саме, що узголів'я.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приголів'я — ПРИГОЛІ́В'Я, ПРИГОЛО́В'Я, я, с., розм. Те саме, що узголі́в'я. Тепер вона побачила людину .. – ця людина була біля неї, зовсім близько біля приголів'я (Ю. Смолич); Зглянься і біль оджени од коханої дівчини, Фебе, Зглянься ласкаво і стань край приголов'я її (М. Зеров).  Словник української мови у 20 томах