приряд

ЗНАРЯ́ДДЯ (пристосування, прилад, механізм і т. ін., за допомогою якого виконується певна дія), НАЧИ́ННЯ, СНАСТЬ, ПРИПА́С, ЗНА́РЯД діал., ПРИ́РЯД діал., ЗНА́ДІБ (ЗНА́ДОБ) діал., НАРЯ́ДДЯ заст.; ІНСТРУМЕ́НТ (набір предметів для певної роботи). На стінах (хати) знаряддя скульпторські і мулярські (Леся Українка); Біля куреня сушилось розвішане на кущах різне рибальське начиння (Ю. Збанацький); Покинеш любу жінку, Чумацьку снасть, волів і кілька пар плугів..! (П. Гулак-Артемовський); Ой ви, степи, ви, поля! Втіхо, розкоше моя!.. Наготовив я припас — Гостру кісоньку про вас (П. Куліш); (Чоловік:) Що маю я робити? чим? над чим? Ні знаряду, ні знадобу не маю (Леся Українка); Всякий рятунок оказався дармим при так страшнім вітрі і при недостатку прирядів до гашення (пожежі) (І. Франко); Дає (пан) Іванові шість волів, плуг, віз, рало, все господарне наряддя (П. Чубинський).

Значення в інших словниках

1. приряд — при́ряд іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. приряд — Приря́д. 1. Пристрій, пристосування. Найліпші машини до шитя є т[ак] з[вані] обручкові. Сі машини мають приряд до гафтованя і приряд до остреня голок та ножиць (Б., 1900, рекл.). 2. мн. Знаряддя, інструмент.  Українська літературна мова на Буковині
3. приряд — -у, ч., діал. Знаряддя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приряд — ПРИ́РЯД, у, ч., діал. Знаряддя. Всякий рятунок сказався дармим [марним] при так страшнім вітрі і при недостатку прирядів до гашення [пожежі] (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
5. приряд — ПРИ́РЯД, у, ч., діал. Знаряддя. Всякий рятунок сказався дармим [марним] при так страшнім вітрі і при недостатку прирядів до гашення [пожежі] (Фр., VIII, 1952, 125).  Словник української мови в 11 томах