прицмакувати

ЦМО́КАТИ розм. (губами, язиком, виражаючи здивування, захоплення тощо), ПРИЦМО́КУВАТИ розм., ЦМА́КАТИ розм., ПРИЦМА́КУВАТИ розм., ЧМО́КАТИ розм. — Док.: цмо́кнути, прицмо́кнути, цма́кнути, чмо́кнути. Товариство аж цмокало та ахкало в запалі (П. Козланюк); Микула почав розповідати свої пригоди. Дзерон тільки прицмокував з дива (О. Маковей); — Мамо! чого це ви акаєте та цмакаєте? Ви щось думаєте? (І. Нечуй-Левицький); Навіть Панас Кандзюба смачно чмока губами: — Озуть би тебе в постоли... (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. прицмакувати — прицма́кувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. прицмакувати — -ую, -уєш, недок., розм., рідко. Те саме, що прицмокувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прицмакувати — ПРИЦМА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., рідко. Те саме, що прицмо́кувати. – Шкода, шкода! – сказав Клим, прицмакуючи (І. Нечуй-Левицький); В роті чорно, як у горщику з-під бузини, губи чорні, вуса чорні, а він усе їв і їв [ожину]...  Словник української мови у 20 томах
4. прицмакувати — ПРИЦМА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., рідко. Те саме, що прицмо́кувати. — Шкода, шкода! — сказав Клим, прицмокуючи (Н.-Лев., III, 1956, 330); В роті чорно, як у горщику з-під бузини, губи чорні, вуса чорні, а він усе їв і їв [ожину]...  Словник української мови в 11 томах