провести
ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИПРОВОДЖА́ТИ (звідки-небудь, за межі чогось); ВІДВО́ДИТИ, ВІДПРОВА́ДЖУВАТИ (з одного місця в інше); ДОВО́ДИТИ, ДОПРОВА́ДЖУВАТИ (до певного місця); ПІДВО́ДИТИ (до кого-чого на незначній відстані); НАВО́ДИТИ (вказуючи шлях); ЗВО́ДИТИ (згори вниз або докупи); СПРОВА́ДЖУВАТИ (примушувати звідкись іти). — Док.: повести́, провести́, привести́, ввести́ (увести́), завести́, впрова́дити (упрова́дити), запрова́дити, ви́вести, ви́провадити, ви́проводити, відвести́, відпрова́дити, довести́, допрова́дити, підвести́, навести́, звести́, спрова́дити. За руку Амон бере її, веде У темну храмину (Т. Шевченко); Вони (конвоїри) вели його (полоненого) мовчки (Григорій Тютюнник); Ніхто не провадив дітей до костьолу (А. Крушельницький); Дівчинку провели в малесеньку кімнатку (О. Іваненко); Настав час проводити молодих у комору (Ю. Смолич); Привела мене пані до своєї господи (Марко Вовчок); Ніколає бере дівчину за руку, вводить у кімнату (М. Чабанівський); А там їх заводять у камери звичні (А. Малишко); Він рвучко схопив його за лікоть і не впровадив, а просто втягнув у свій кабінет (Н. Рибак); Він запровадив його до своєї фабрики (І. Франко); Данила під руки виводять на вулицю (М. Стельмах); В кімнаті з'являється сестра-жалібниця. Вона без церемоній випроваджує гостей (Ю. Яновський); Старий випроводжав нас за село (Марко Вовчок); — Я прошу відвести мене до місцевої влади (І. Ле); Потім він відпроваджував Стефанію додому (О. Маковей); Він таки.. довів мандрівників до свинцевого родовища (О. Донченко); Заарештованих сім панів з цукроварні Прокіп доручив повстанцям допровадити до Угринова (Ф. Малицький); Наряджають.. Олену, підводять то до одного, то до другого дзеркала (А. Шиян); Не жалійте зрадника, бо він ось небавом наведе своїх жовнірів (І. Нечуй-Левицький); Поштмейстер вхопив її попід пахви і звів з ослону додолу (І. Нечуй-Левицький); Й мене.. з ганьбою стали спроваджувати геть із саду, з танців, із весілля (Є. Гуцало). — Пор. 1. перево́дити, 1. супрово́джувати.
ВЕСТИ́ (іти, рухатися попереду як ватажок, скеровуючи кого-, що-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ОЧО́ЛЮВАТИ. — Док.: повести́, провести́, очо́лити. Тут ще наїзниця скакала І військо немале вела (І. Котляревський); Видно там, як цезар Август провадить у бій італійців (М. Зеров); Очоливши вояцтво, знову він Повів вперед.. свій загін (переклад М. Бажана).
ВІДЗНАЧА́ТИ (здійснювати певні заходи з приводу якоїсь події, знаменної дати тощо), СВЯТКУВА́ТИ, ВІДЗНА́ЧУВАТИ, ПРОВО́ДИТИ, ВШАНО́ВУВАТИ (УШАНО́ВУВАТИ) кого, ОЗНАМЕНО́ВУВАТИ книжн., СПРАВЛЯ́ТИ розм., ОБХО́ДИТИ діал.; ОКРОПЛЯ́ТИ розм., ОКРО́ПЛЮВАТИ розм., ОБМИВА́ТИ розм., ПРИМО́ЧУВАТИ розм. (з уживанням алкогольних напоїв). — Док.: відзна́чи́ти, відсвяткува́ти, провести́, вшанува́ти (ушанува́ти), ознаменува́ти, спра́вити, окропи́ти, обми́ти, примочи́ти. Колектив Київського оперного театру ім. Т. Г. Шевченка відзначив (у 1968 р.) 100-річчя існування театру (з журналу); Святкувати закінчення навчального року; — Он, свято йде.., чим його стрічати, як його проводити?.. (Панас Мирний); Ознаменувати свято проголошення Державної незалежності України; Я цього року свої іменини дуже тихо справляла (Леся Українка); (Молодь) гадає величаво обходити 25 ювілей літературної діяльності Франка (В. Стефаник); Окропити повернення; В хаті цієї ночі.. офіцери обмивали чин (О. Гончар).
ЖИ́ТИ (вести життя в якийсь спосіб), ПРОЖИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ зі сл. життя, ВІКУВА́ТИ, ПРОБУВА́ТИ (протягом якогось часу); МА́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., ЖИ́ТИСЯ безос., розм., ПОВО́ДИТИСЯ безос., розм. — Док.: прожи́ти, провести́, звікува́ти, пробу́ти, пожи́ти, повести́ся. Їж хліб з сіллю, з водою, живи правдою святою (прислів'я); — Ні, моя ясочко, проживай веселою (Марко Вовчок); Більшу половину життя Олександр Павлович взагалі провів у наукових подорожах (Я. Гримайло); Ти ж ще молода, при здоров'ї.. Хіба.. так удовицею й вікуватимеш? (Є. Кравченко); Два роки вона пробула без мужа з малою дитиною на руках (С. Чорнобривець); Тесть був чоловік небагатий, але мався трохи ліпше, ніж мій небіжчик батько (І. Муратов); (Чумакова мати:) Добрий вечір, стара ненько, Чи здорова поживаєш? (С. Руданський); Жилося Давидові хоч і тяжко, але весело (М. Стельмах); В Петербурзі їй поводилось не зле (Леся Українка).
ЗДІ́ЙСНЮВАТИ (проводити в життя план, задум, робити щось дійсним, реальним), ЗДІЙСНЯ́ТИ рідше, РЕАЛІЗУВА́ТИ, ВТІ́ЛЮВАТИ (УТІ́ЛЮВАТИ) звичайно із сл. в життя, в дійсність, ВИКО́НУВАТИ, СПРА́ВДЖУВАТИ, ВЕРШИ́ТИ, ЗВЕ́РШУВАТИ, ЗВЕРША́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОВА́ДИТИ, ПРОРО́БЛЮВАТИ, ПРОРОБЛЯ́ТИ, ПРОВЕРТА́ТИ розм. (швидко, оперативно). — Док.: здійсни́ти, реалізува́ти, вті́лити (уті́лити), ви́конати, спра́вдити, зверши́ти, прове́сти, пророби́ти, проверну́ти. Шаукен відчула себе повновладною господинею і почала потроху здійснювати свої таємні плани (З. Тулуб); Валя кожну мою пораду ловила якось на льоту, вміла її реалізувати (Ю. Збанацький); Моє діло виконати своє бажання так чи інакше (Леся Українка); Розвідниками щастя Їх люди нарекли, Бо справджувати мрію Дано найпершим їм — Топографам, гідрологам — Мандрівникам палким (М. Нагнибіда); Десь поруч, за спиною, хтось вершить свої злі умисли (Н. Рибак); Космічне рослинництво звершує свої перші кроки, стаючи зразком майбутньої технології вирощування рослин у штучних умовах (з журналу). — Пор. 1. вико́нувати.
ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИ́ТИ), ОШУКА́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДМАНУ́ТИ розм., ПІДМАНИ́ТИ розм., НАДУРИ́ТИ розм., ПРОВЕСТИ́ розм., ОБВЕСТИ́ розм., ОБІЙТИ́ розм., ОБМОТА́ТИ розм., ОБКРУТИ́ТИ (ОКРУТИ́ТИ) розм., ОБПЛЕСТИ́ (ОПЛЕСТИ́) розм., ОБПЛУ́ТАТИ (ОПЛУ́ТАТИ) розм., ОБМОРО́ЧИТИ розм., ЗАМОРО́ЧИТИ розм., ОБСКАКА́ТИ розм., КУПИ́ТИ розм., ОМАНИ́ТИ рідше, ОСТУПА́ЧИТИ розм. рідше, ЗМИ́ЛИТИ розм. рідше, ОБТУМАНИТИ (ОТУМА́НИТИ) діал. — Недок.: обма́нювати, обду́рювати (оду́рювати), дури́ти, ошу́кувати, підду́рювати, підма́нювати, прово́дити, обво́дити, обмо́тувати, обкру́чувати (окру́чувати), обпліта́ти (опліта́ти), обплу́тувати (оплу́тувати), моро́чити, обморо́чувати, заморо́чувати, обска́кувати, купува́ти, ома́нювати, зми́лювати, отума́нювати. Обманути Дмитра було важко. Він одразу збагнув усе (В. Козаченко); — ..Я пройшов огні і води.. Мене обдурити тяжко (Ю. Яновський); Як не конспіруються офіцери розвідвідділу фронту, але солдатів їм не ошукати (П. Автомонов); Говорили, що вона якось піддурила і приманила його до себе (І. Франко); То й не жінка, як сім раз на день не обманить чоловіка (приказка); Ти ж мене підманула, Ти ж мене підвела, Ти ж мене, молодого, З ума-розуму звела (пісня); Навідала півника лисиця та й надумала його підманити (казка); — Отак-то ти нас обвів, дядьку? — обізвався до його Лушня (Панас Мирний); Остап гадав, звісно, що Василя,.. "мужика необразованого" легко обійти на суді можна (А. Тесленко); Язиком своїм обмотає (Домніка) кождого (О. Кобилянська); — Ех, не хочеться мені тебе одного пускати, — з жалем промовив Михайло. — Обкрутять тебе, ідоли (П. Колесник); Харитоненко вдається на всякі хитрощі, щоб окрутить заробітчан (К. Гордієнко); — Змилуйтесь. По слабості обплутали вони мене. Не хотів я (І. Цюпа); Як виріс (Іван) та одбув "солдатчину", вернувся додому, добре грамотний, та всю громаду оплів — зараз же за писарчука постановили, і тут багато хабарів йому перепадало (Грицько Григоренко); (Степанида:) Якби не Василь, то обморочили тебе (М. Кропивницький); — Я зо всього викручусь, іще й їх оступачу, — он як, бабусю! (Марко Вовчок); Волам теж кращої паші давали, бо чумаки дуже худобу жаліли; як яке свято, так і воли святкували. Але зате де треба, то він не змилить, на землі й на воді він був лицар (збірник "Народні оповідання"). — Пор. бреха́ти.
ОБМАНУ́ТИ (повестися нечесно, вдатися до обману, шахрайства щодо кого-небудь з метою наживи, вигоди), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИТИ), ОШУКА́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБШАХРУВА́ТИ (ОШАХРУВА́ТИ) розм., ОБШАХРА́ТИ розм., ОБМАХЛЯ́РИТИ розм., ПРОВЕСТИ розм., НАГРІ́ТИ розм., ОБ'Ї́ХАТИ розм., ОШАЛАПУ́ТИТИ розм., ОБМАХО́РИТИ розм., ОГУ́ЛИТИ діал. — Недок.: обма́нювати, дури́ти, обду́рювати (оду́рювати), ошу́кувати, підду́рювати, обшахро́вувати (ошахро́вувати), шахраюва́ти, шахрува́ти, обмахля́рувати, махлюва́ти, прово́дити, нагріва́ти. — На ярмарках людей обманюєш? — Людей, батюшко, ні, а баришників — є гріх (М. Стельмах); Дядина та її чоловік — крамар. Вони людей обдурюють (І. Багмут); Панам легко живеться на світі, а ти, хлопе, на них роби! Вони тебе дурять.., за твою гірку працю кажуть тобі ще платити податками (Н. Кобринська); У сумі мати жде синів, З людьми у гніві на байдужих, Які живуть, "як Бог велів": Вкрадуть, обманять — і не тужать (М. Гірник); Вони їли й міркували, де що вигодніше продати, хто скільки чого зібрав, хто кого і як піддурив (М. Коцюбинський); (Степан:) Начхав я на тебе! А не доведеться тобі ошахрувати! Я зараз піду просити ревізії магазина; я доведу вам, люди добрі, що я правий! (М. Старицький); — Подумай, що б у світі діялось, коли б усі поставали розумними, хитрішими один від одного? Нудно жилося б і нецікаво, бо ні одурити, ні обмахлярити, ні обшахраювати (Є. Гуцало); Чесний у душі, ти хочеш шахрувати — а в тебе це виходить незграбно і відштовхує від тебе короткозорих людей! (Г. Хоткевич); Циган цигана на клячі не проведе (прислів'я); Баришники.. часто нагрівали княгиню на каліках та підмальованих конях (з мемуарів); У Харкові мене швидко ошалапутять (Словник Б. Грінченка); Діли та себе не огули (приказка).
ОГЛЯ́НУТИ (ОБГЛЯ́НУТИ) (подивитися на кого-, що-небудь, послідовно переводячи погляд з одного на іншого, з однієї частини на іншу), ОБДИВИ́ТИСЯ, ОБГЛЕ́ДІТИ (ОГЛЕ́ДІТИ рідше), ОЗИРНУ́ТИ (ОБЗИРНУ́ТИ рідше), ОКИ́НУТИ, ПРОВЕСТИ́, ПРОБІ́ГТИ, ПРОЙТИ́СЯ, ПОГЛЯ́НУТИ перев. із сл. оком, очима, зором, поглядом, ОГЛЯ́ДІТИ (ОБГЛЯ́ДІТИ) рідше; ОБРЕВІЗУВА́ТИ (надто уважно). — Недок.: огляда́ти (обгляда́ти), обдивля́тися, озира́ти (обзира́ти), окида́ти, прово́дити, пробіга́ти, прохо́дитися, прохо́джуватися, проходжа́тися розм. Орлюк оглянув своїх гостей (О. Довженко); Замовк він, а очима пильно обглянув дівча з ніг до голови (А. Головко); — Хіба ти голодна чи холодна? Он як тебе наряджено. — Вона пильно обдивилася свій одяг (Панас Мирний); Микола Чубак озирнув похмурий натовп мужиків (Г. Епік); Знайомлячись, скульптор окинув дівчину гострим поглядом (О. Гончар); Єремія оглядів її (Тодозю) гострим оком в одну мить (І. Нечуй-Левицький); Зустрівши на платформі матроса.., Большаков обревізував його з напису на кашкеті до калош на босих ногах (Ю. Яновський). — Пор. 1. огляда́ти.
ПРОВО́ДИТИ (ПРОВА́ДИТИ) (іти, їхати тощо разом з кимсь до певного місця перед тим, як розстатися, попрощатися з ним), ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДЖУВАТИ (ПРОВА́ДЖУВАТИ) рідше, ВІДПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИРЯДЖА́ТИ (у дорогу, в гості, в похід); ВІДВО́ДИТИ, НАДВО́ДИТИ розм. (пішки). — Док.: провести́, проводи́ти рідко прова́дити діал. відпрова́дити, ви́рядити, відвести́, надвести́. Усі брати вибігли з хатки проводити старшого брата, що, вбраний у чоботи та у велику хустку неньчину, йшов у місто (Марко Вовчок); Ой що кому заваджає, ой що кому вадить, А що хлопець молоденький дівчину провадить (коломийка); Старов проводжав Тараса додому (О. Ільченко); — Отак, Петре, склалося, — проводжуючи його до хвіртки, говорила Катерина (С. Журахович); — Відпровадь мене до воріт (В. Гжицький); Боками попри дорогу біжать її дві менші сестрички і братчик, що не втерпіли і крадьки втекли з хати сестру виряджати (Марко Черемшина); З дому вийде (хлопець), а до школи не втрапить... Мама іноді і в школу його відводила (О. Гончар); (Мати:) Іди, синашу, йди та надведи Килинку до дороги (Леся Українка).
ПРОВО́ДИТИ (ПРОВА́ДИТИ) (про час — використовувати певним чином, заповнювати якимсь заняттям), КОРОТА́ТИ розм. — Док.: провести́, прокорота́ти. Довгі осінні вечори вони проводили разом за круглим столом попівської їдальні, при світлі тьмяної лампи (М. Коцюбинський); Довгі зимові вечори коротали лісні робітники в своїх дерев'яних будах (Мирослав Ірчан).
ПРОКЛАДА́ТИ (дорогу, стежку — утворювати, йдучи, ходячи, їдучи, їздячи), ТОРУВА́ТИ, УТОРО́ВУВАТИ (ВТОРО́ВУВАТИ), УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ), ПРОБИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОТИРА́ТИ діал.; ТОПТА́ТИ, ПРОТО́ПТУВАТИ, УТО́ПТУВАТИ (ВТО́ПТУВАТИ), ВИТО́ПТУВАТИ (часто ходячи); ПРОЛА́МУВАТИ, ПРОЛО́МЛЮВАТИ (із зусиллям; долаючи перешкоди); ПРОКИДА́ТИ, ПРОРІЗА́ТИ (ПРОРІ́ЗУВАТИ) (відкидаючи щось, розчищаючи). — Док.: прокла́сти, проложи́ти розм. проторува́ти, уторува́ти (вторува́ти), уби́ти (вби́ти), проби́ти, провести́, проте́рти, утопта́ти (втопта́ти), протопта́ти, ви́топтати, ви́тупати розм. пролама́ти, проломи́ти, проки́дати, проки́нути́, прорі́зати. На дні тієї щілини був мочар, росла осока та очерет, так що ніяк не можна було тудою прокласти шлях (І. Нечуй-Левицький); Василь перший кинувся проложити дорогу, — та так нічого і не зробив (Панас Мирний); Доріжку до троянди уторовує той, хто її прищепив (М. Томчаній); (Річард:) Ти ж певне довго проблукав у пущі? Тяжка дорога? (Джонатан:) Ні, тепер не дуже, за стільки часу вторували люди (Леся Українка); Ти до мене, молодої, чорну стежечку убив (пісня); Похмурі сосни-велетні суворо дивилися на чотирьох комсомольців, що вперто пробивали собі шлях у дикі нетрі (О. Донченко); Зима була, замерз зелений Сян, І по блискучім ледовім помості Гладкий протерли шлях мужицькі сани (І. Франко); На кожнім кроці здається тобі, що от натрапив на стежку, а стежки тут зроду не було, Та й хто її топтав би? (Г. Хоткевич); До твого омріяного дому, Де колись ти винесла води, Три весни шукав я путь знайому, Три зими протоптував сліди (В. Бичко); Втоптала стежку (титарівна) на могилу, Все виглядать його ходила (Т. Шевченко); Тут я всі стежечки витоптав (С. Журахович); Ой хто ж цюю стежечку витупав, до тебе ходячи? (Словник Б. Грінченка); Вергав, вергав (ведмідь), аж утомився — пішов, напився води, як зачав знову ламати!.. От-от стежечку проламає! (казка); Почув цю звістку Йван, панотців наймит, та й обібрався проломити Славкові дорогу (Лесь Мартович); Сніги впали великі, і Андрій радо прокидає од порога до воріт стежку (М. Коцюбинський); Псович.. зганяв од порога цілі юрми кріпаків до парку, де вони з ранку до ночі косили трави, прорізували нові стежки, алеї (В. Гжицький).
ПРОКЛАДА́ТИ (розташовувати, споруджувати щось у певному напрямку, вздовж чогось), ПРОТЯГА́ТИ (ПРОТЯ́ГУВАТИ), ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ), ПРОВО́ДИТИ, ВЕСТИ́, ПРОСТЯГА́ТИ розм. — Док.: прокла́сти, проложи́ти розм. протягти́ (протягну́ти), провести́, простягти́ (простягну́ти). Робітники довбали шурфи, прокладали вузькоколійку, підвозили дерево, дошки (О. Донченко); Здавалося (школярам), що зв'язківці спеціально для них, щоб не були відірвані від усього світу, протягли кабель та поставили на маленький стілець чорну дзенькітливу коробочку (Ю. Збанацький); Сапери пройшли, за ними трактор з плантажним плугом тягне борозну, вивалює глибоку, як траншею (О. Гончар); Вже є люди, які керуються дощами, справжні дощові інженери. Допоможіть їм з річок проводити канали, робити фонтани (О. Іваненко); Тепер, чути, мають попри наші міста колію залізну вести (І. Франко); Отут би простягти залізну колію! (О. Стороженко).
СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст., ірон., ПРОРЕКТИ́ заст. поет. ірон.; КИ́НУТИ, ЗРОНИ́ТИ, ПРОРОНИ́ТИ, ОБРОНИ́ТИ рідше, ПРОЛЕПЕТА́ТИ, ПРОЛЕПЕТІ́ТИ розм. (нерозбірливо, лагідно); ПРОГОВОРИ́ТИСЯ, ПРОМОВИТИСЯ, ПРОБО́ВКАТИСЯ розм., ПРОБО́ВКНУТИСЯ розм., ПРОБО́ВКНУТИ розм. (ненавмисне виказати щось); ВИ́ПАЛИТИ (несподівано і швидко); ПРОГАРЧА́ТИ розм., ПРОГА́ВКАТИ вульг., ГА́ВКНУТИ вульг. (сердито); ПРОТЯГНУ́ТИ, ПРОТЯГТИ́, ПРОВЕСТИ́ розм. (повільно, розтягуючи слова); ПРОЦІДИ́ТИ (перев. із сл. крізь зуби — знехотя, невиразно); РУБОНУ́ТИ (РУБАНУ́ТИ рідше), РУБНУ́ТИ (різко); ПРОБАСИ́ТИ розм. (низьким голосом, басом); ПРОСКРИПІ́ТИ розм., ПРОРИПІ́ТИ розм. (скрипучим голосом); ВИ́ДАВИТИ, ВИ́ДУШИТИ, ВИ́ТИСНУТИ (через силу); ПРОХРИПІ́ТИ (хрипло); ПРОСТОГНА́ТИ (зі стогоном); ПРОСИЧА́ТИ, ПРОШИПІ́ТИ (притишено, із здавленим від роздратування або люті голосом); ПРОТОРОХТІ́ТИ розм., ПРОЦОКОТАТИ, ПРОЦОКОТІ́ТИ розм., ПРОЩЕБЕТА́ТИ розм. (швидко й голосно, дзвінко); ПРОМИ́МРИТИ, ПРОБУБОНІ́ТИ, ПРОБУБНІ́ТИ (невиразно); ПРОША́МКАТИ розм., ПРОШАМКОТІ́ТИ розм., ПРОШАМОТІ́ТИ розм., ПРОШАМОТА́ТИ розм. (перев. про людину з беззубим ротом — невиразно, шепелявлячи); ПРОГУГНЯ́ВИТИ, ПРОГУГНИ́ТИ, ПРОГУГНІ́ТИ (гугняво, в ніс); ПРОГУДІ́ТИ, ПРОГУСТИ́ (глухим, низьким голосом), ПРОГОРЛА́ТИ розм., ПРОГРИМІ́ТИ розм., ПРОГРИМОТІ́ТИ розм., ПРОГРИМОТА́ТИ розм. (дуже голосно, оглушливо). Соромиться молода дружина свекрухи своєї та дівера.. і опускає вона перед ними очі, слова не може сказати (Григорій Тютюнник); Ви щасливі, пречистії зорі, ваше проміння — ваша розмова, якби я ваші проміння мала, я б ніколи не мовила слова (Леся Українка); — На коня, Остапе! — промовив Бульба (О. Довженко); — Ви, мабуть, їсти хочете? — проказала вона співчутливо (П. Панч); Наталя ледве встояла. Хоче сказати й не вимовить словечка (Марко Вовчок); — А й радіти нема з чого, — поволі виговорив хтось у тьмі (Г. Хоткевич); Так проглаголивши, замовк старий (П. Куліш); Якби ти слово прорекла мені, Я б був щасливий, наче цар могучий (І. Франко); В сусідній бригаді шаленів Шафорост.. — Добре, хоч нас не застав, — занепокоєно кинула (Надія) бригадирові. — А то б нагоріло (Я. Баш); За весь час, що тяглась нарада, вона ще не обронила жодного слова (П. Панч); Зараз навіть пожаліла (Марія), що згарячу випалила те все Петрові вчора в порту (В. Кучер); Десь.. взялося якесь хлоп'я. Тимофій як гавкнув на бідне, то воно з переляку мало не впало у воду (Г. Хоткевич); — Да-а-а, — здивовано протяг Степан Пасюга. — Собака в тебе страшний (Є. Гуцало); Капітан зверхньо процідив: — А це ми ще подивимося, що ви за особи (П. Автомонов); Михайло Гнатович хотів почати здаля, ..але замість того просто рубонув: — Олексію Михайловичу, я дуже прошу допомогти (В. Собко); Чужий голос проскрипів: "Роз'єдную!" .. Але Остапчук ще з добру хвилину тримав трубку і посміхався (С. Журахович); — Допоможи... — прохрипів старий моряк. — Не допливу сам (Д. Ткач); — Пити!.. — простогнав Горленко. — Важко мені (З. Тулуб); Пистина Федорівна відхилила двері на ланцюжок, тигром подивилася на дідка й просичала: — Ніякого Рила тут нема! (Остап Вишня); — Ви... Ви блазень, розжалуваний мною! Документи!.. — прошипів Захар (І. Ле); — Поснули? га? — прошамкав раптом дід Овсій, вернувшись з берега. — А зараз перевіз буде (М. Коцюбинський); — Дай-но, доню, холодненької напитись, — прошамкотіла баба Круподериха (А. Іщук); До хлопців підійшов Безпояско і прогримів своїм розкотистим басом: — Гай-гай, молодята! (О. Гуреїв). — Пор. 1. бо́вкнути, 2. вставля́ти.
СУПРОВО́ДЖУВАТИ кого-що (іти, їхати разом з ким-, чим-небудь як супутник, як охоронець чи охорона і т. ін.), СУПРОВО́ДИТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВА́ДИТИ, ОПРОВА́ДЖУВАТИ заст., ОПРОВОДЖА́ТИ заст.; ДОВО́ДИТИ (доставляти до певного місця); ВОДИ́ТИ, ХОДИ́ТИ з ким (по різних місцях, показуючи щось); ПРОГУ́ЛЮВАТИ (водити на гуляння); ЕСКОРТУВА́ТИ (супроводжувати ескортом і взагалі супроводжувати); КОНВОЮВА́ТИ (охороняючи когось, щось). — Док.: провести́, опрова́дити, опрово́дити, довести́, прогуля́ти. Офіцери, що супроводжували Барклая, відстали (П. Кочура); Надька теж поїхала супроводити хворого до лікарні (О. Гончар); Він таки виконав свою обіцянку й довів мандрівників до свинцевого родовища (О. Донченко); Коли до них приїздили гості з Тули, Ігор охоче водив їх по Севастополю (В. Кучер); Ескортувати високого гостя; В цю ж мить поруч з дівчиною стали два красені-спортсмени з очевидним наміром ескортувати початкуючу лижницю (Я. Гримайло); Грузинські князі і купці наймали козацькі загони конвоювати і захищати свої вітрильники (З. Тулуб). — Пор. 1. вести́.
Словник синонімів української мови