проводити
ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИПРОВОДЖА́ТИ (звідки-небудь, за межі чогось); ВІДВО́ДИТИ, ВІДПРОВА́ДЖУВАТИ (з одного місця в інше); ДОВО́ДИТИ, ДОПРОВА́ДЖУВАТИ (до певного місця); ПІДВО́ДИТИ (до кого-чого на незначній відстані); НАВО́ДИТИ (вказуючи шлях); ЗВО́ДИТИ (згори вниз або докупи); СПРОВА́ДЖУВАТИ (примушувати звідкись іти). — Док.: повести́, провести́, привести́, ввести́ (увести́), завести́, впрова́дити (упрова́дити), запрова́дити, ви́вести, ви́провадити, ви́проводити, відвести́, відпрова́дити, довести́, допрова́дити, підвести́, навести́, звести́, спрова́дити. За руку Амон бере її, веде У темну храмину (Т. Шевченко); Вони (конвоїри) вели його (полоненого) мовчки (Григорій Тютюнник); Ніхто не провадив дітей до костьолу (А. Крушельницький); Дівчинку провели в малесеньку кімнатку (О. Іваненко); Настав час проводити молодих у комору (Ю. Смолич); Привела мене пані до своєї господи (Марко Вовчок); Ніколає бере дівчину за руку, вводить у кімнату (М. Чабанівський); А там їх заводять у камери звичні (А. Малишко); Він рвучко схопив його за лікоть і не впровадив, а просто втягнув у свій кабінет (Н. Рибак); Він запровадив його до своєї фабрики (І. Франко); Данила під руки виводять на вулицю (М. Стельмах); В кімнаті з'являється сестра-жалібниця. Вона без церемоній випроваджує гостей (Ю. Яновський); Старий випроводжав нас за село (Марко Вовчок); — Я прошу відвести мене до місцевої влади (І. Ле); Потім він відпроваджував Стефанію додому (О. Маковей); Він таки.. довів мандрівників до свинцевого родовища (О. Донченко); Заарештованих сім панів з цукроварні Прокіп доручив повстанцям допровадити до Угринова (Ф. Малицький); Наряджають.. Олену, підводять то до одного, то до другого дзеркала (А. Шиян); Не жалійте зрадника, бо він ось небавом наведе своїх жовнірів (І. Нечуй-Левицький); Поштмейстер вхопив її попід пахви і звів з ослону додолу (І. Нечуй-Левицький); Й мене.. з ганьбою стали спроваджувати геть із саду, з танців, із весілля (Є. Гуцало). — Пор. 1. перево́дити, 1. супрово́джувати.
ВІДЗНАЧА́ТИ (здійснювати певні заходи з приводу якоїсь події, знаменної дати тощо), СВЯТКУВА́ТИ, ВІДЗНА́ЧУВАТИ, ПРОВО́ДИТИ, ВШАНО́ВУВАТИ (УШАНО́ВУВАТИ) кого, ОЗНАМЕНО́ВУВАТИ книжн., СПРАВЛЯ́ТИ розм., ОБХО́ДИТИ діал.; ОКРОПЛЯ́ТИ розм., ОКРО́ПЛЮВАТИ розм., ОБМИВА́ТИ розм., ПРИМО́ЧУВАТИ розм. (з уживанням алкогольних напоїв). — Док.: відзна́чи́ти, відсвяткува́ти, провести́, вшанува́ти (ушанува́ти), ознаменува́ти, спра́вити, окропи́ти, обми́ти, примочи́ти. Колектив Київського оперного театру ім. Т. Г. Шевченка відзначив (у 1968 р.) 100-річчя існування театру (з журналу); Святкувати закінчення навчального року; — Он, свято йде.., чим його стрічати, як його проводити?.. (Панас Мирний); Ознаменувати свято проголошення Державної незалежності України; Я цього року свої іменини дуже тихо справляла (Леся Українка); (Молодь) гадає величаво обходити 25 ювілей літературної діяльності Франка (В. Стефаник); Окропити повернення; В хаті цієї ночі.. офіцери обмивали чин (О. Гончар).
ДОТРИ́МУВАТИСЯ чого (діяти відповідно до чогось, згідно з чимсь), ДОДЕ́РЖУВАТИСЯ, ДЕРЖА́ТИСЯ, ПРИДЕ́РЖУВАТИСЯ, ПРИЙМА́ТИСЯ діал.; ВЕСТИ́, ПРОВО́ДИТИ (ПРОВА́ДИТИ), ТРИМА́ТИ (зі сл. лінію яку, на що). — Док.: дотри́матися, доде́ржатися, приде́ржатися, ви́тримати. Вона з особливою пунктуальністю, підкреслено і прискіпливо дотримувалася своїх родинних традицій (В. Козаченко); Додержувався (Йосиф) принципу, що тільки фізична робота може вибити людині всяку дур з голови (Ірина Вільде); Малося (в селі) дві церкви, Й звичая держалися тим, Що можна було доступати повільно В одну тільки церкву жінкам (Я. Щоголів); Балабушиха, придержуючись вищого тону, не звеліла справляти сільського бучного весілля з музиками й танцями (І. Нечуй-Левицький); Громада приймається того, що пан кажуть (І. Франко); — Ось воно що, хлоп'яче діло! А ти свою лінію веди, — проговорив Канушевич (Г. Коцюба); ООН проводить лінію на оздоровлення міжнародної обстановки.
ЖИ́ТИ (вести життя в якийсь спосіб), ПРОЖИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ зі сл. життя, ВІКУВА́ТИ, ПРОБУВА́ТИ (протягом якогось часу); МА́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., ЖИ́ТИСЯ безос., розм., ПОВО́ДИТИСЯ безос., розм. — Док.: прожи́ти, провести́, звікува́ти, пробу́ти, пожи́ти, повести́ся. Їж хліб з сіллю, з водою, живи правдою святою (прислів'я); — Ні, моя ясочко, проживай веселою (Марко Вовчок); Більшу половину життя Олександр Павлович взагалі провів у наукових подорожах (Я. Гримайло); Ти ж ще молода, при здоров'ї.. Хіба.. так удовицею й вікуватимеш? (Є. Кравченко); Два роки вона пробула без мужа з малою дитиною на руках (С. Чорнобривець); Тесть був чоловік небагатий, але мався трохи ліпше, ніж мій небіжчик батько (І. Муратов); (Чумакова мати:) Добрий вечір, стара ненько, Чи здорова поживаєш? (С. Руданський); Жилося Давидові хоч і тяжко, але весело (М. Стельмах); В Петербурзі їй поводилось не зле (Леся Українка).
ЗДІ́ЙСНЮВАТИ (проводити в життя план, задум, робити щось дійсним, реальним), ЗДІЙСНЯ́ТИ рідше, РЕАЛІЗУВА́ТИ, ВТІ́ЛЮВАТИ (УТІ́ЛЮВАТИ) звичайно із сл. в життя, в дійсність, ВИКО́НУВАТИ, СПРА́ВДЖУВАТИ, ВЕРШИ́ТИ, ЗВЕ́РШУВАТИ, ЗВЕРША́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОВА́ДИТИ, ПРОРО́БЛЮВАТИ, ПРОРОБЛЯ́ТИ, ПРОВЕРТА́ТИ розм. (швидко, оперативно). — Док.: здійсни́ти, реалізува́ти, вті́лити (уті́лити), ви́конати, спра́вдити, зверши́ти, прове́сти, пророби́ти, проверну́ти. Шаукен відчула себе повновладною господинею і почала потроху здійснювати свої таємні плани (З. Тулуб); Валя кожну мою пораду ловила якось на льоту, вміла її реалізувати (Ю. Збанацький); Моє діло виконати своє бажання так чи інакше (Леся Українка); Розвідниками щастя Їх люди нарекли, Бо справджувати мрію Дано найпершим їм — Топографам, гідрологам — Мандрівникам палким (М. Нагнибіда); Десь поруч, за спиною, хтось вершить свої злі умисли (Н. Рибак); Космічне рослинництво звершує свої перші кроки, стаючи зразком майбутньої технології вирощування рослин у штучних умовах (з журналу). — Пор. 1. вико́нувати.
КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев. здійснювати верховну владу над кимсь, чимсь); ВЕСТИ́ кого, що, КЕРМУВА́ТИ розм. (спрямовувати діяльність когось, чогось); ОЧО́ЛЮВАТИ кого, що (бути на чолі когось, чогось); ПОРЯДКУВА́ТИ, РОЗПОРЯДЖА́ТИСЯ, РЯДИ́ТИ, РОЗПОРЯДЖА́ТИ розм., РОЗПОРЯ́ДЖУВАТИ розм., РОЗПОРЯДКУВА́ТИ розм., ПОВЕЛІВА́ТИ кому, чому, книжн., ЗАРЯ́ДЖУВАТИ чим і без додатка, діал.; СТАРШИНУВА́ТИ (СТАРШУВА́ТИ) над ким і без додатка, ВЕРХОВО́ДИТИ ким і без додатка, ВАТАГУВА́ТИ над ким і без додатка, ВАТАЖКУВА́ТИ над ким і без додатка, розм., ВАТА́ЖИТИ над ким і без додатка, розм., ЗАПРАВЛЯ́ТИ ким, розм., ОТАМАНУВА́ТИ над ким і без додатка (давати вказівки, накази як старший, як ватажок); НАЧАЛЬНИКУВА́ТИ, НАЧА́ЛЬСТВУВАТИ (бути начальником; поводитися як начальник); ПРАВУВА́ТИ розм. (мати владу над кимсь, чимсь); КОМА́НДУВАТИ ким (бути командиром; розпоряджатися як командир); ПОВЕРТА́ТИ, ВЕРТІ́ТИ розм. (розпоряджатися на свій розсуд); ПОКРИ́КУВАТИ, ПОКРИКА́ТИ розм. (кричачи час від часу). Зборами керував Гнат Ільченко (І. Ле); Од його має розплодитись Великий і завзятий рід; Всім світом буде управляти (І. Котляревський); І так вони вийшли навпроти панів; Роберт їх провадив до бою (Леся Українка); А може, й сам на небесі Смієшся, батечку, над нами Та, може, радишся з панами, Як править миром! (Т. Шевченко); На гетьманстві, кажу, був тоді Полуботок і, значить, орудував усенькою Україною (казка); Запитання одне: а хто ж там урядує, Без уряду держава як живе? (В. Еллан); Не може кермувати той людьми, Хто сам не бачить шляху із пітьми (Д. Павличко); Грицько очолював бригаду хлопців першої школи на очистці самого центру міста (Р. Іваничук); Капітан Шепіт очолює якусь операцію (П. Загребельний); (Василь:) Ну, Трохиме, ви тепер наш батько; ми поставимо нам господу і все, як було; а ви порядкуйте нами по правді (М. Кропивницький); Ядвіга й Юзефа ввійшли у пекарню і почали розпоряджатися, як у себе дома (І. Нечуй-Левицький); Сьогодні мною розпоряджає один опришок, а завтра будуть усі (Г. Хоткевич); Денис розпорядкує, мов сам усе придбав (Г. Квітка-Основ'яненко); Тепер.. вона вже добре знала, що ніякого зачарованого царства, де живуть і повелівають земні боги, немає (В. Собко); Казанцев заряджував танцями (І. Нечуй-Левицький); — Які то начальники? — Як, кажу, які? Що старшинують над вами, судять, розпорядок всякий дають (Панас Мирний); У школі й поза школою Андрійко старшував над однолітками (В. Логвиненко); Кривий Охрім верховодив стрільцями (К. Гордієнко); — А що, боярине, — крикнув Максим. — ..Хіба ж не стидно тобі, старому рицареві, ватажкувати над такими бездухами, що тільки в юрбі смілі, мов барани? (І. Франко); Тепер краще, не бійсь, стало, як мирянки почали заправляти нами (Панас Мирний); Отаманує наша Галочка над дівчатами, виганяє на панщину (Г. Квітка-Основ'яненко); Іван Губа начальникував в одному з райжитлоуправлінь (М. Рудь); — А тепер невгодно, що буду начальствувати до перших приморозків (М. Стельмах); — Я й тільки я повинен правувати в битві (І. Нечуй-Левицький); — Хто тебе прислав сюди командувати нами, вказувати нам? (А. Шиян); (Матрона:) А отой деришкіра (писар): віссався в нього (чоловіка), як кліщ в ягня, та й повертає туманом, куди хоче! (І. Франко); Василь колись вертів цілим повітом (Панас Мирний); Опинившись на небезпечному посту, він якось увесь зібрався, швидко прохмелився і покрикував уже на свого підручного енергійно і владно (О. Гончар).
ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИ́ТИ), ОШУКА́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДМАНУ́ТИ розм., ПІДМАНИ́ТИ розм., НАДУРИ́ТИ розм., ПРОВЕСТИ́ розм., ОБВЕСТИ́ розм., ОБІЙТИ́ розм., ОБМОТА́ТИ розм., ОБКРУТИ́ТИ (ОКРУТИ́ТИ) розм., ОБПЛЕСТИ́ (ОПЛЕСТИ́) розм., ОБПЛУ́ТАТИ (ОПЛУ́ТАТИ) розм., ОБМОРО́ЧИТИ розм., ЗАМОРО́ЧИТИ розм., ОБСКАКА́ТИ розм., КУПИ́ТИ розм., ОМАНИ́ТИ рідше, ОСТУПА́ЧИТИ розм. рідше, ЗМИ́ЛИТИ розм. рідше, ОБТУМАНИТИ (ОТУМА́НИТИ) діал. — Недок.: обма́нювати, обду́рювати (оду́рювати), дури́ти, ошу́кувати, підду́рювати, підма́нювати, прово́дити, обво́дити, обмо́тувати, обкру́чувати (окру́чувати), обпліта́ти (опліта́ти), обплу́тувати (оплу́тувати), моро́чити, обморо́чувати, заморо́чувати, обска́кувати, купува́ти, ома́нювати, зми́лювати, отума́нювати. Обманути Дмитра було важко. Він одразу збагнув усе (В. Козаченко); — ..Я пройшов огні і води.. Мене обдурити тяжко (Ю. Яновський); Як не конспіруються офіцери розвідвідділу фронту, але солдатів їм не ошукати (П. Автомонов); Говорили, що вона якось піддурила і приманила його до себе (І. Франко); То й не жінка, як сім раз на день не обманить чоловіка (приказка); Ти ж мене підманула, Ти ж мене підвела, Ти ж мене, молодого, З ума-розуму звела (пісня); Навідала півника лисиця та й надумала його підманити (казка); — Отак-то ти нас обвів, дядьку? — обізвався до його Лушня (Панас Мирний); Остап гадав, звісно, що Василя,.. "мужика необразованого" легко обійти на суді можна (А. Тесленко); Язиком своїм обмотає (Домніка) кождого (О. Кобилянська); — Ех, не хочеться мені тебе одного пускати, — з жалем промовив Михайло. — Обкрутять тебе, ідоли (П. Колесник); Харитоненко вдається на всякі хитрощі, щоб окрутить заробітчан (К. Гордієнко); — Змилуйтесь. По слабості обплутали вони мене. Не хотів я (І. Цюпа); Як виріс (Іван) та одбув "солдатчину", вернувся додому, добре грамотний, та всю громаду оплів — зараз же за писарчука постановили, і тут багато хабарів йому перепадало (Грицько Григоренко); (Степанида:) Якби не Василь, то обморочили тебе (М. Кропивницький); — Я зо всього викручусь, іще й їх оступачу, — он як, бабусю! (Марко Вовчок); Волам теж кращої паші давали, бо чумаки дуже худобу жаліли; як яке свято, так і воли святкували. Але зате де треба, то він не змилить, на землі й на воді він був лицар (збірник "Народні оповідання"). — Пор. бреха́ти.
ОБМАНУ́ТИ (повестися нечесно, вдатися до обману, шахрайства щодо кого-небудь з метою наживи, вигоди), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИТИ), ОШУКА́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБШАХРУВА́ТИ (ОШАХРУВА́ТИ) розм., ОБШАХРА́ТИ розм., ОБМАХЛЯ́РИТИ розм., ПРОВЕСТИ розм., НАГРІ́ТИ розм., ОБ'Ї́ХАТИ розм., ОШАЛАПУ́ТИТИ розм., ОБМАХО́РИТИ розм., ОГУ́ЛИТИ діал. — Недок.: обма́нювати, дури́ти, обду́рювати (оду́рювати), ошу́кувати, підду́рювати, обшахро́вувати (ошахро́вувати), шахраюва́ти, шахрува́ти, обмахля́рувати, махлюва́ти, прово́дити, нагріва́ти. — На ярмарках людей обманюєш? — Людей, батюшко, ні, а баришників — є гріх (М. Стельмах); Дядина та її чоловік — крамар. Вони людей обдурюють (І. Багмут); Панам легко живеться на світі, а ти, хлопе, на них роби! Вони тебе дурять.., за твою гірку працю кажуть тобі ще платити податками (Н. Кобринська); У сумі мати жде синів, З людьми у гніві на байдужих, Які живуть, "як Бог велів": Вкрадуть, обманять — і не тужать (М. Гірник); Вони їли й міркували, де що вигодніше продати, хто скільки чого зібрав, хто кого і як піддурив (М. Коцюбинський); (Степан:) Начхав я на тебе! А не доведеться тобі ошахрувати! Я зараз піду просити ревізії магазина; я доведу вам, люди добрі, що я правий! (М. Старицький); — Подумай, що б у світі діялось, коли б усі поставали розумними, хитрішими один від одного? Нудно жилося б і нецікаво, бо ні одурити, ні обмахлярити, ні обшахраювати (Є. Гуцало); Чесний у душі, ти хочеш шахрувати — а в тебе це виходить незграбно і відштовхує від тебе короткозорих людей! (Г. Хоткевич); Циган цигана на клячі не проведе (прислів'я); Баришники.. часто нагрівали княгиню на каліках та підмальованих конях (з мемуарів); У Харкові мене швидко ошалапутять (Словник Б. Грінченка); Діли та себе не огули (приказка).
ОГЛЯ́НУТИ (ОБГЛЯ́НУТИ) (подивитися на кого-, що-небудь, послідовно переводячи погляд з одного на іншого, з однієї частини на іншу), ОБДИВИ́ТИСЯ, ОБГЛЕ́ДІТИ (ОГЛЕ́ДІТИ рідше), ОЗИРНУ́ТИ (ОБЗИРНУ́ТИ рідше), ОКИ́НУТИ, ПРОВЕСТИ́, ПРОБІ́ГТИ, ПРОЙТИ́СЯ, ПОГЛЯ́НУТИ перев. із сл. оком, очима, зором, поглядом, ОГЛЯ́ДІТИ (ОБГЛЯ́ДІТИ) рідше; ОБРЕВІЗУВА́ТИ (надто уважно). — Недок.: огляда́ти (обгляда́ти), обдивля́тися, озира́ти (обзира́ти), окида́ти, прово́дити, пробіга́ти, прохо́дитися, прохо́джуватися, проходжа́тися розм. Орлюк оглянув своїх гостей (О. Довженко); Замовк він, а очима пильно обглянув дівча з ніг до голови (А. Головко); — Хіба ти голодна чи холодна? Он як тебе наряджено. — Вона пильно обдивилася свій одяг (Панас Мирний); Микола Чубак озирнув похмурий натовп мужиків (Г. Епік); Знайомлячись, скульптор окинув дівчину гострим поглядом (О. Гончар); Єремія оглядів її (Тодозю) гострим оком в одну мить (І. Нечуй-Левицький); Зустрівши на платформі матроса.., Большаков обревізував його з напису на кашкеті до калош на босих ногах (Ю. Яновський). — Пор. 1. огляда́ти.
ПРОПАГУВА́ТИ (глибоко, детально роз'яснювати якісь ідеї, погляди, знання, перев. залучаючи багатьох людей), ПОШИ́РЮВАТИ, ПІДНО́СИТИ, ПРОПОВІ́ДУВАТИ (ПРОПОВІДА́ТИ рідко) (надаючи цим ідеям, знанням особливого значення); ПРОВО́ДИТИ (ПРОВА́ДИТИ) (намагаючися втілити в життя ці ідеї, знання); ПОПУЛЯРИЗУВА́ТИ (звич. наукові знання, надаючи їм популярної форми). Вчений повинен не тільки творити в науці,.. але й пропагувати знання, поширювати їх (з журналу); Чеська література .. підносила ідеї єднання чехів з іншими слов'янськими народами (з журналу); Його дуже вразила темнота того товариства, серед якого він хотів проповідувать свої ідеї (І. Нечуй-Левицький); По всіх освічених сторонах повстали нові філософи, котрі .. проповідали братство всіх народів (М. Драгоманов); Ніяк не могла (Раїса) уявити собі, що той.. семінарист, який, сюсюкаючи, провадив їй ідеї Фейєрбаха, носить тепер камилавку (М. Коцюбинський); Пропагандою свого твору на якийсь час Савка був заполонений цілковито й популяризував книжку з неабиякою турботливістю (Т. Масенко). — Пор. 1. поши́рювати.
ПОШИ́РЮВАТИ (про новини, відомості, поголоски тощо — робити приступним, відомим для багатьох), ШИ́РИТИ, РОЗПОВСЮ́ДЖУВАТИ, РОЗСІВА́ТИ, СІ́ЯТИ перев. книжн., ГОЛОСИ́ТИ діал.; РОЗПУСКА́ТИ, ПЕРЕНО́СИТИ, РОЗНО́СИТИ розм. (перев. чутки, плітки); ПРОПАГУВА́ТИ, ПРОПОВІ́ДУВАТИ, ПРОВО́ДИТИ (ПРОВА́ДИТИ), ПОПУЛЯРИЗУВА́ТИ (глибоко, детально роз'яснювати якісь ідеї, погляди, знання). — Док.: поши́рити, розповсю́дити, розсі́яти, розголоси́ти, розпусти́ти, перенести́, рознести́. Слинько придивлявся до Каргата так, наче то була зовсім не та людина, про яку він стільки знав і чию думку він усі ці дні поширював по заводу (Ю. Шовкопляс); Царські лакузи ширили в Петербурзі чутки, що цар хоче дарувати кріпакам волю і цим виявити свою любов і турботу про них (П. Колесник); Тося і її друзі розповсюджували листівки, надруковані на склографі, на машинці, написані від руки (Ю. Мартич); Буде він малювати портрети, а відтак... будуть у дальшій приязні і під плащем штуки та науки розсівати соціалізм (О. Кобилянська); В цих полях не раз ходив Синиця, Сіяв слово правди для удачі... І здалося: то не шум пшениці — То слова його шумлять гарячі (Я. Шпорта); Рутенців плем'я перед ним (князем) Хилило чола покірно І голосило на весь світ Його славу безмірно (І. Франко); Урядник.. говорив похмуро до селян: — Це тільки внутрішні вороги.. сіють крамолу отаку: розпускають чутки, афішки розкидають (А. Головко); Од того часу, як були побиті козаки, й народ знов опинився в неволі в панів, його кобза не вгамувалась: переносила невольницькі думи од міста до міста, з ярмарку на ярмарок (І. Нечуй-Левицький); Десь ізнадвору, з вулиці, долинали голоси баглайчат, що всій Зачіплянці розносили свою радісну новину: — Лист від тата! (О. Гончар); Ідею, гасло можна і треба пропагувати (В. Еллан); Його дуже вразила темнота того товариства, серед якого він хотів проповідувать свої ідеї (І. Нечуй-Левицький); Ніяк не могла (Раїса) уявити собі, що той.. семінарист, який, сюсюкаючи, провадив їй ідеї Фейєрбаха, носить тепер камилавку (М. Коцюбинський); Пропагандою свого твору.. Савка був заполонений цілковито й популяризував книжку з неабиякою турботливістю (Т. Масенко). — Пор. 1. пропагува́ти.
ПРОВО́ДИТИ (ПРОВА́ДИТИ) (іти, їхати тощо разом з кимсь до певного місця перед тим, як розстатися, попрощатися з ним), ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДЖУВАТИ (ПРОВА́ДЖУВАТИ) рідше, ВІДПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИРЯДЖА́ТИ (у дорогу, в гості, в похід); ВІДВО́ДИТИ, НАДВО́ДИТИ розм. (пішки). — Док.: провести́, проводи́ти рідко прова́дити діал. відпрова́дити, ви́рядити, відвести́, надвести́. Усі брати вибігли з хатки проводити старшого брата, що, вбраний у чоботи та у велику хустку неньчину, йшов у місто (Марко Вовчок); Ой що кому заваджає, ой що кому вадить, А що хлопець молоденький дівчину провадить (коломийка); Старов проводжав Тараса додому (О. Ільченко); — Отак, Петре, склалося, — проводжуючи його до хвіртки, говорила Катерина (С. Журахович); — Відпровадь мене до воріт (В. Гжицький); Боками попри дорогу біжать її дві менші сестрички і братчик, що не втерпіли і крадьки втекли з хати сестру виряджати (Марко Черемшина); З дому вийде (хлопець), а до школи не втрапить... Мама іноді і в школу його відводила (О. Гончар); (Мати:) Іди, синашу, йди та надведи Килинку до дороги (Леся Українка).
ПРОВО́ДИТИ (ПРОВА́ДИТИ) (про час — використовувати певним чином, заповнювати якимсь заняттям), КОРОТА́ТИ розм. — Док.: провести́, прокорота́ти. Довгі осінні вечори вони проводили разом за круглим столом попівської їдальні, при світлі тьмяної лампи (М. Коцюбинський); Довгі зимові вечори коротали лісні робітники в своїх дерев'яних будах (Мирослав Ірчан).
ПРОКЛАДА́ТИ (дорогу, стежку — утворювати, йдучи, ходячи, їдучи, їздячи), ТОРУВА́ТИ, УТОРО́ВУВАТИ (ВТОРО́ВУВАТИ), УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ), ПРОБИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОТИРА́ТИ діал.; ТОПТА́ТИ, ПРОТО́ПТУВАТИ, УТО́ПТУВАТИ (ВТО́ПТУВАТИ), ВИТО́ПТУВАТИ (часто ходячи); ПРОЛА́МУВАТИ, ПРОЛО́МЛЮВАТИ (із зусиллям; долаючи перешкоди); ПРОКИДА́ТИ, ПРОРІЗА́ТИ (ПРОРІ́ЗУВАТИ) (відкидаючи щось, розчищаючи). — Док.: прокла́сти, проложи́ти розм. проторува́ти, уторува́ти (вторува́ти), уби́ти (вби́ти), проби́ти, провести́, проте́рти, утопта́ти (втопта́ти), протопта́ти, ви́топтати, ви́тупати розм. пролама́ти, проломи́ти, проки́дати, проки́нути́, прорі́зати. На дні тієї щілини був мочар, росла осока та очерет, так що ніяк не можна було тудою прокласти шлях (І. Нечуй-Левицький); Василь перший кинувся проложити дорогу, — та так нічого і не зробив (Панас Мирний); Доріжку до троянди уторовує той, хто її прищепив (М. Томчаній); (Річард:) Ти ж певне довго проблукав у пущі? Тяжка дорога? (Джонатан:) Ні, тепер не дуже, за стільки часу вторували люди (Леся Українка); Ти до мене, молодої, чорну стежечку убив (пісня); Похмурі сосни-велетні суворо дивилися на чотирьох комсомольців, що вперто пробивали собі шлях у дикі нетрі (О. Донченко); Зима була, замерз зелений Сян, І по блискучім ледовім помості Гладкий протерли шлях мужицькі сани (І. Франко); На кожнім кроці здається тобі, що от натрапив на стежку, а стежки тут зроду не було, Та й хто її топтав би? (Г. Хоткевич); До твого омріяного дому, Де колись ти винесла води, Три весни шукав я путь знайому, Три зими протоптував сліди (В. Бичко); Втоптала стежку (титарівна) на могилу, Все виглядать його ходила (Т. Шевченко); Тут я всі стежечки витоптав (С. Журахович); Ой хто ж цюю стежечку витупав, до тебе ходячи? (Словник Б. Грінченка); Вергав, вергав (ведмідь), аж утомився — пішов, напився води, як зачав знову ламати!.. От-от стежечку проламає! (казка); Почув цю звістку Йван, панотців наймит, та й обібрався проломити Славкові дорогу (Лесь Мартович); Сніги впали великі, і Андрій радо прокидає од порога до воріт стежку (М. Коцюбинський); Псович.. зганяв од порога цілі юрми кріпаків до парку, де вони з ранку до ночі косили трави, прорізували нові стежки, алеї (В. Гжицький).
ПРОКЛАДА́ТИ (розташовувати, споруджувати щось у певному напрямку, вздовж чогось), ПРОТЯГА́ТИ (ПРОТЯ́ГУВАТИ), ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ), ПРОВО́ДИТИ, ВЕСТИ́, ПРОСТЯГА́ТИ розм. — Док.: прокла́сти, проложи́ти розм. протягти́ (протягну́ти), провести́, простягти́ (простягну́ти). Робітники довбали шурфи, прокладали вузькоколійку, підвозили дерево, дошки (О. Донченко); Здавалося (школярам), що зв'язківці спеціально для них, щоб не були відірвані від усього світу, протягли кабель та поставили на маленький стілець чорну дзенькітливу коробочку (Ю. Збанацький); Сапери пройшли, за ними трактор з плантажним плугом тягне борозну, вивалює глибоку, як траншею (О. Гончар); Вже є люди, які керуються дощами, справжні дощові інженери. Допоможіть їм з річок проводити канали, робити фонтани (О. Іваненко); Тепер, чути, мають попри наші міста колію залізну вести (І. Франко); Отут би простягти залізну колію! (О. Стороженко).
СУПРОВО́ДЖУВАТИ кого-що (іти, їхати разом з ким-, чим-небудь як супутник, як охоронець чи охорона і т. ін.), СУПРОВО́ДИТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВА́ДИТИ, ОПРОВА́ДЖУВАТИ заст., ОПРОВОДЖА́ТИ заст.; ДОВО́ДИТИ (доставляти до певного місця); ВОДИ́ТИ, ХОДИ́ТИ з ким (по різних місцях, показуючи щось); ПРОГУ́ЛЮВАТИ (водити на гуляння); ЕСКОРТУВА́ТИ (супроводжувати ескортом і взагалі супроводжувати); КОНВОЮВА́ТИ (охороняючи когось, щось). — Док.: провести́, опрова́дити, опрово́дити, довести́, прогуля́ти. Офіцери, що супроводжували Барклая, відстали (П. Кочура); Надька теж поїхала супроводити хворого до лікарні (О. Гончар); Він таки виконав свою обіцянку й довів мандрівників до свинцевого родовища (О. Донченко); Коли до них приїздили гості з Тули, Ігор охоче водив їх по Севастополю (В. Кучер); Ескортувати високого гостя; В цю ж мить поруч з дівчиною стали два красені-спортсмени з очевидним наміром ескортувати початкуючу лижницю (Я. Гримайло); Грузинські князі і купці наймали козацькі загони конвоювати і захищати свої вітрильники (З. Тулуб). — Пор. 1. вести́.
ПРОВО́ДИТИ (ПРОВА́ДИТИ) (іти, їхати тощо разом з кимсь до певного місця перед тим, як розстатися, попрощатися з ним), ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДЖУВАТИ (ПРОВА́ДЖУВАТИ) рідше, ВІДПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИРЯДЖА́ТИ (у дорогу, в гості, в похід); ВІДВО́ДИТИ, НАДВО́ДИТИ розм. (пішки). — Док.: провести́, проводи́ти рідко прова́дити діал. відпрова́дити, ви́рядити, відвести́, надвести́. Усі брати вибігли з хатки проводити старшого брата, що, вбраний у чоботи та у велику хустку неньчину, йшов у місто (Марко Вовчок); Ой що кому заваджає, ой що кому вадить, А що хлопець молоденький дівчину провадить (коломийка); Старов проводжав Тараса додому (О. Ільченко); — Отак, Петре, склалося, — проводжуючи його до хвіртки, говорила Катерина (С. Журахович); — Відпровадь мене до воріт (В. Гжицький); Боками попри дорогу біжать її дві менші сестрички і братчик, що не втерпіли і крадьки втекли з хати сестру виряджати (Марко Черемшина); З дому вийде (хлопець), а до школи не втрапить... Мама іноді і в школу його відводила (О. Гончар); (Мати:) Іди, синашу, йди та надведи Килинку до дороги (Леся Українка).
Словник синонімів української мови