прогрішати

ГРІШИ́ТИ (чинити гріх), ПРОГРІША́ТИ розм., ПРОГРІША́ТИСЯ розм., СОГРІША́ТИ заст. — Док.: згріши́ти, погріши́ти, прогріши́ти, прогріши́тися, согріши́ти. Висповідавшись, прийшла вона з церкви і, щоб не грішити, лягла мерщій спати (Панас Мирний); (Солоха:) За віщо таке лишенько на мене? Чим я провинила, чим прогрішила? (М. Кропивницький); — Ми прогрішилися, Марійко! ..Нам було прийняти сиротя Михайлове (О. Кобилянська); — Що день, що час ми тяжко согрішаєм перед Господом нашим (Г. Квітка-Основ'яненко).

Значення в інших словниках

1. прогрішати — прогріша́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. прогрішати — -аю, -аєш, недок., прогрішити, -шу, -шиш, док., розм. Вчиняти гріх (у 1, 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прогрішати — ПРОГРІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОГРІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., розм. Учиняти гріх (у 1, 2 знач.). [Солоха:] Боже мій, Боже мій! За віщо таке лишенько на мене? Чим я провинила, чим прогрішила?.. (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах
4. прогрішати — ПРОГРІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОГРІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., розм. Вчиняти гріх (у 1, 2 знач.). Отож, кажуть, бог є, — загомонів батько. — А де ж він є? Хай ми прогрішили, а ягня? За що його він скалічив?...  Словник української мови в 11 томах