прозвисько
ПРІ́ЗВИСЬКО (найменування, яке дається людині крім справжнього прізвища та імені й указує на якусь її рису), НА́ЗВИСЬКО, ПРОЗВА́ННЯ, ПРІ́ЗВИЩЕ рідше, ПРИ́КЛАДКА зневажл., ПРО́ЗВИСЬКО діал., ПРО́ЗВИЩЕ діал., НА́ЗВА діал., ПО́РЕКЛО діал.; КЛИ́ЧКА розм. (часто конспіративне); ПСЕВДОНІ́М (перев. авторський знак, яким користується письменник, актор тощо замість власного прізвища). Діда Олофіра по-вуличному прозивали Царком. Це прізвисько лишилося за Строкатим здавна (О. Донченко); В школі мені дали назвисько — зоолог, бо природничі науки найбільше цікавили мене (О. Копиленко); — Це той розбійник, на прозвання Мороз (С. Васильченко); Лазар ненавидів тюремного смотрителя, якому тюрма дала прізвище "морда" (М. Коцюбинський); Прозвисько "цвіркун" дуже личило Ганнусі (О. Копиленко); Ніхто у всій школі не мав стільки прозвищ, як присадкуватий, кругловидий Василь Грищук (С. Васильченко); Васька Соломін на пароплаві відзначався тим, що.. завжди виступав з пропозиціями. Йому навіть кличку дали Васька Пропозиціонер (М. Трублаїні); Вони працювали кореспондентами Н-ської армійської газети і підписували свої спільні твори псевдонімом Чайка (Ю. Яновський).
Словник синонімів української мови