промінистий
ПРОМЕНИ́СТИЙ (який випромінює світло; про очі, погляд, обличчя — сповнений внутрішнього сяйва), ПРОМЕНЯ́СТИЙ, ПРОМІ́ННИЙ, ОСЯЙНИ́Й, СЯ́ЮЧИЙ рідше, ПРОМІНЯ́СТИЙ розм., ПРОМІНИ́СТИЙ діал. Нарешті появилась смужка синього неба, і виглянуло сонце — сліпуче, радісне, веселе, променисте (Є. Куртяк); Особливо гарні у неї були очі — карі, ясні і променисті (А. Головко); День був ясний, сонце тільки що підбилося; променясті паси косо перерізують усю хату (Панас Мирний); Тарасові промінні очі — Весь безмір людських дум і мрій Вони, прозірливі й пророчі, Таїли в сяйності своїй (М. Бажан); Коли зникла її осяйна усмішка, обличчя її здавалося негарним і непривітним (О. Донченко); На заході сонце невтомно зводило свої величезні сяючі будови (О. Гончар); З гаїв холодок дише; десь-то вода гучить; а високо над усім грає-сяє вишнє промінясте сонечко... (Марко Вовчок); Лице юнака було ясне, промінисте (І. Франко).
Словник синонімів української мови