простолюдець

ПРОСТО́ЛЮ́ДИН заст. (той, хто належав до непривілейованих верств суспільства; людина неаристократичного походження), ПРОСТО́ЛЮ́ДЕЦЬ розм., ПРОСТА́К розм., ПЛЕБЕ́Й зневажл., ЧУПРУ́Н зневажл.; ХЛОП, МУЖИ́К (про людину селянського походження). — Простолюдинами колись поміщики й дворяни називали народ, який працював на них (П. Автомонов); Поховали Габріотта не як простолюдця, а мов пана якого великого (переклад М. Лукаша); Гості розсілися так, що за одним столом були пани, за другими — простаки (казка); Плебей, безштанько, жебрак — син поштаря і швачки — дозволив собі покохати його дочку, кревну дворянку (Ю. Смолич); Бач, безокая фортуна Зробила (Азилласа) паном із чупруна, Таких не мало бачим див! (І. Котляревський); Отець Сидір ніколи, навіть у хвилини найбільшої іритації, не дозволяв собі відізватися грубо до мужика, бо держався принципу, що, принижуючи хлопа, уймаємо тим і власного авторитету (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. простолюдець — просто́лю́дець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. простолюдець — див. бідний; простий; скромний  Словник синонімів Вусика
3. простолюдець — -дця, ч., розм. Те саме, що простолюдин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. простолюдець — ПРОСТО́ЛЮ́ДЕЦЬ, дця, ч., іст., розм. Те саме, що просто́лю́дин. Пани б'ються, а в простолюдців чуби болять (Номис); – Хіба й Хуму возили на віслюкові? – поспитала Кіната. – Хума з царського дому, – пихато мовила Хатіджа, – а султанським дочкам не належить те, що простолюдцям (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах
5. простолюдець — Просто́лю́дець, -дця м. Простолюдинъ. Пани б'ються, а в простолюдців чуби болять. Ном. № 1304.  Словник української мови Грінченка