прохарчити
ГОДУВА́ТИ (забезпечувати кого-небудь їжею), ПРОГОДО́ВУВАТИ, ХАРЧУВА́ТИ, ПРОХАРЧО́ВУВАТИ, ЖИВИ́ТИ розм., ХАРЧИ́ТИ розм. рідше, КОНТЕНТУВА́ТИ заст., СТРАВУВА́ТИ діал.; СТОЛУВА́ТИ розм. (за плату). — Док.: прогодува́ти, прохарчува́ти, прохарчи́ти. — Треба чимсь жити й дітей годувати (І. Нечуй-Левицький); Партизани нагнали до степу стільки (худоби), що вистачило б прогодувати цілу армію (О. Гончар); Посесор так харчував бурлак, що в великий піст в його казармах почався помірок (І. Нечуй-Левицький); — До праці я вже не годен.. і себе не маю чим прохарчувати (С. Чорнобривець); Громада прийняла його в свої члени, живила його і зодягала за чергою (І. Франко); — Іван.. батька рідного проганяє, не хоче годувати, не хоче зодівати, не хоче годити! Ми ж вас харчимо, ми вам раді, ми вас почитаємо... (Грицько Григоренко); Жінки обіцянку дали глину місити, воду носити, людей контентувати (Ганна Барвінок); Половину будинку пані оддавала якимсь паничам під найми; ще й столувала їх, — з того й жила, небога (Марко Вовчок).
Словник синонімів української мови