проясняти

З'ЯСО́ВУВАТИ (досліджуючи, робити ясним, зрозумілим), ВИЯСНЯ́ТИ, ВИЯ́СНЮВАТИ, ПРОЯСНЯ́ТИ, ПРОЯ́СНЮВАТИ, ВИСВІ́ТЛЮВАТИ. — Док.: з'ясува́ти, ви́яснити, проясни́ти, ви́світлити. — Які племена тут жили до нас — ось що хотілось би з'ясувати, — роздумливо мовив Брага (О. Гончар); Він виясняє, яке у робітника навантаження, що у нього не ладиться (О. Копиленко); Пояснення вчителя повинні органічно сплітатися з текстом, — немов випливати з тексту, прояснюючи його (з журналу).

ОСВІ́ТЛЮВАТИ спец. (вилучаючи сторонні домішки, робити світлим, прозорим), ОСВІТЛЯ́ТИ, ПРОЯСНЯ́ТИ (ПРОЯСНЮВАТИ). — Док.: освітли́ти, проясни́ти. Перед реалізацією вино необхідно освітлити (з посібника); Освітляти розчин; Проясняти сік.

Значення в інших словниках

1. проясняти — проясня́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проясняти — -яю, -яєш і прояснювати, -юю, -юєш, недок., прояснити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Робити легким для розуміння що-небудь; з'ясовувати. 2》 перен. Робити чітким, виразним, логічним (мислення, думки, свідомість і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проясняти — ПРОЯСНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПРОЯ́СНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОЯСНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., що. 1. Робити легким, доступним для розуміння що-небудь; з'ясовувати.  Словник української мови у 20 томах
4. проясняти — Проясня́ти, -ня́ю, -єш сов. в. прояснити, -ню́, -ниш, гл. Прояснять, прояснить. Проясни чоло нахмурне. Котл. Ен.  Словник української мови Грінченка