півкруг

ПІВКО́ЛО (половина кола як форма лінії), ПІВКРУ́Г рідше, ПІВДУГА́, ПІВДУ́ЖЖЯ, ПІДКО́ВА розм., ПІВКО́ЛЕСО діал. Зорі надулися — такі повні-повні, а місяць червоним півколом — на вітер — обведений (Г. Косинка); Дванадцять бабів стало серед церкви півкругом коло священика (І. Нечуй-Левицький); За виступом гори русло річки завернуло ліворуч, описуючи півдугу (І. Гребенюк); Вибігли (танцюристи) на середину сцени і стали незамкненим колом, підковою, обнявши один одного за плечі (С. Журахович); Це був високий мужик, що мав праву ногу скривлену в коліні досередини. Як ішов, то писав нею півколесо (Лесь Мартович).

Значення в інших словниках

1. півкруг — півкру́г іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири півкру́ги  Орфографічний словник української мови
2. півкруг — -а, ч. 1》 Половина круга як частина площини. Півкруг Місяця. || Половина круга як форма обмеження якоїсь площі. 2》 у знач. присл. півкругом. У вигляді півкруга.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. півкруг — Півколо, див. круг  Словник чужослів Павло Штепа
4. півкруг — ПІВКРУ́Г, а, ч. 1. Половина круга як частина площини. Цей півкруг Місяця [друга фаза] має ще й ряд інших назв: підповня, підповень, повня (з наук. літ.); // Половина круга як форма обмеження якоїсь площі.  Словник української мови у 20 томах
5. півкруг — ПІВКРУ́Г, а, ч. 1. Половина круга як частина площини. Півкруг Місяця; // Половина круга як форма обмеження якоїсь площі. Понад лугом Аероплан чітким півкругом Пролинув, сяючи крильми (Рильський, Сад.., 1955, 89). 2. у знач. присл. півкру́гом.  Словник української мови в 11 томах