півусміх

У́СМІ́ШКА, У́СМІХ, ПО́СМІШКА, О́СМІШКА рідше, О́СМІХ рідше; ПІВУ́СМІШКА, ПІВУ́СМІХ (ледве помітна, легка). Борис закивав нам головою, засміявся й так і од'їхав од нас із тією щасливою усмішкою (Є. Гуцало); Галя подивилася з усміхом на сонечко (Марко Вовчок); На його обличчі грала лагідна посмішка, а його очі світились співчуттям (О. Досвітній); Шафорст скоса зиркнув услід Морозову. В жмурках ворухнулася осмішка (Я. Баш); Осміх блищав на рожевих устах (І. Нечуй-Левицький); З її півусмішки догадався (Забейко) відразу, що вона вже про все проінформована двірничкою (Ірина Вільде); Півусміх викривив губи Бондаря (С. Журахович).

Значення в інших словниках

1. півусміх — піву́сміх іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. півусміх — -у, ч. Те саме, що півусмішка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. півусміх — ПІВУ́СМІХ, у, ч. Те саме, що піву́смі́шка. Півусміх викривив губи Бондаря (С. Журахович).  Словник української мови у 20 томах
4. півусміх — ПІВУ́СМІХ, у, ч. Те саме, що піву́смі́шка. Півусміх викривив губи Бондаря (Жур., Звич. турботи, 1960, 132).  Словник української мови в 11 томах