підметувати

ПРИШИВА́ТИ (шиючи, прикріплювати щось до чого-небудь), ПРИТО́ЧУВАТИ, ДОТО́ЧУВАТИ, НАДСТАВЛЯ́ТИ, ПРИСТАВЛЯ́ТИ розм.; ПРИСТРО́ЧУВАТИ (на швацькій машинці); ШТУКУВА́ТИ (звич. збільшуючи, подовжуючи); ПРИШТУКО́ВУВАТИ перев. спец. (так, щоб шов був непомітний); ПІДТО́ЧУВАТИ (наскрізною строчкою); ПІДШИВА́ТИ (знизу, з вивороту); ПІДМЕ́ТУВАТИ (метаючи). — Док.: пришити, приточи́ти, доточи́ти, надста́вити, приста́вити, пристрочи́ти, наштукува́ти, приштукува́ти, підточити, підши́ти, підмета́ти. Позавчора Дарка ходила на горище пришити петлю до чохла (Ірина Вільде); — Проворний, бігати вмієш?.. — запитав у Миколи хазяїн обмундирувальної майстерні. — Будеш приточувати вушка до чобіт... (з газети); — Каблуки там та халяву пристрочити, підошву прилагодити — це в мене, як яєчко, виходило (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. підметувати — підме́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підметувати — -ую, -уєш, недок., підметати, -аю, -аєш, док., перех., спец. Підшивати вручну ізсередини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підметувати — ПІДМЕ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДМЕТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, спец. Підшивати вручну ізсередини. Якщо планка зв'язана з тонкого матеріалу, її підметують знизу смужкою простої тканини або тасьми, щоб ґудзики не відтягували її (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. підметувати — ПІДМЕ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДМЕТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., спец. Підшивати вручну ізсередини. Якщо планка зв’язана з тонкого матеріалу, її підметують знизу смужкою простої тканини або тасьми, щоб гудзики не відтягували її (В’язання.., 1957, 38).  Словник української мови в 11 томах