підсміхнутися

УСМІХА́ТИСЯ (ВСМІХА́ТИСЯ) (усмішкою виявляти певні почуття, перев. радість, задоволення, доброзичливість), ПОСМІХА́ТИСЯ, ОСМІХА́ТИСЯ рідше, ОСКА́ЛЮВАТИСЯ (ОСКАЛЯ́ТИСЯ) жарт. зневажл.; ПІДСМІХА́ТИСЯ, ПІДСМІ́ХУВАТИСЯ, ПІДСМІ́ЮВАТИСЯ (час від часу). — Док.: усміхну́тися (всміхну́тися), посміхну́тися, осміхну́тися, оска́литися, підсміхну́тися. Видно, люблять сю дівчину усі — так ласкаво до неї усміхаються (Г. Хоткевич); Анна стояла біля печі, лукаво посміхаючись (Ірина Вільде); Маланка все солодко осміхалася, хоч душа в неї сичала (М. Коцюбинський); Сказано дитина; як болить, то й плаче; скоро одпустило, вже й оскаляється (Словник Б. Грінченка); Він напівлежав,.. благодушно стежив за дружиною.., підсміхувався (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. підсміхнутися — підсміхну́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підсміхнутися — -нуся, -нешся, док. Однокр. до підсміюватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підсміхнутися — ПІДСМІХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до підсмі́юватися. Леся звела на неї свої вогкі, рожево-сині очі з таким здивуванням, що Зоня аж підсміхнулася (Ірина Вільде).  Словник української мови у 20 томах
4. підсміхнутися — ПІДСМІХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до підсмі́юватися. Леся звела на неї свої вогкі, рожево-сині очі з таким здивуванням, що Зоня аж підсміхну-лася (Вільде, На порозі, 1955, 73).  Словник української мови в 11 томах