підтискати

ПІДСУВА́ТИ (ПІДСО́ВУВАТИ) (сунучи, поміщати під когось, щось), ПІДПИХА́ТИ розм., ПІДТИКА́ТИ розм.; ПІДТИСКА́ТИ (ПІДТИ́СКУВАТИ) розм. (з силою). — Док.: підсу́нути, підіпха́ти, підіткну́ти, підти́скати (підти́снути). Яким почав лаштуватися до відпочинку: щось таке він підсовував, щось розгортав (Панас Мирний); Мовчки підсунула (Галя) зручніше стіл, що стояв у кутку (І. Багряний); Я зажмурюся і впізнаю материн сніп, бо вона під перевесло підтикає кінець скрутки (С. Чорнобривець).

Значення в інших словниках

1. підтискати — підти́скати дієслово недоконаного виду підтиска́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підтискати — I підт`искатидив. підтискати. II підтиск`ати-аю, -аєш і підтискувати, -ую, -уєш, недок., підтискати, -аю, -аєш і підтиснути, -ну, -неш; мин. ч. підтис, -исла, -исло і підтиснув, -иснула, -иснуло; док., перех. 1》 розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підтискати — ПІДТИ́СКАТИ див. підтиска́ти. ПІДТИСКА́ТИ, а́ю, а́єш і ПІДТИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДТИ́СКАТИ, аю, аєш і ПІДТИ́СНУТИ, ну, неш, док., що. 1. розм. З силою, насилу засовувати під що-небудь. 2. спец. Додатково в якому-небудь місці надавлювати підтиском на що-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. підтискати — ПІДТИ́СКАТИ див. підтиска́ти. ПІДТИСКА́ТИ, а́ю, а́єш і ПІДТИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДТИ́СКАТИ, аю, аєш і ПІДТИ́СНУТИ, ну, неш, док., перех. 1. розм. З силою, насилу засовувати під що-небудь. 2. спец. Додатково в якому-небудь місці надавлювати підтиском на що-небудь.  Словник української мови в 11 томах