розвеселити

ВЕСЕЛИ́ТИ (викликати веселий настрій у когось), ЗВЕСЕЛЯ́ТИ, РОЗВЕСЕЛЯ́ТИ, ЗАБАВЛЯ́ТИ, РОЗВАЖА́ТИ, ТІ́ШИТИ, ПОТІША́ТИ. — Док.: звесели́ти, повесели́ти, розвесели́ти, заба́вити, розва́жити, поті́шити. Все їх, здавалось, тішило й веселило (О. Гончар); — Все було жартуєш та співаєш і мене жартами звеселяєш (І. Нечуй-Левицький); (Кума:) Ви б, хлопці, розвеселили отамана хоч би піснею (С. Васильченко); Добре, що Софійка вміє забавити гостей (Леся Українка); Бачив, що Ганна сумує і йому навіть хотілося її розважити (Б. Грінченко); Твій вірш потішає і всіх розважає (А. Кримський). — Пор. 1. розважа́ти.

Значення в інших словниках

1. розвеселити — розвесели́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розвеселити — див. розвеселяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розвеселити — РОЗВЕСЕЛИ́ТИ див. розвеселя́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. розвеселити — і ме́ртвого (і ме́ртвих) розвесели́ти. Бути дуже дотепним, сміхотливим, жартівливим. В будь-яке товариство тебе приймуть, всюди ти бажаний, бо знають, який ти компанійський, вмієш і мертвих розвеселити! (О. Гончар).  Фразеологічний словник української мови
5. розвеселити — Розвесели́ти, -селю́, -сели́ш, -ля́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розвеселити — РОЗВЕСЕЛИ́ТИ див. розвеселя́ти.  Словник української мови в 11 томах
7. розвеселити — Розвеселити, -ся см. розвеселяти, -ся.  Словник української мови Грінченка