розгасати

РОЗМОКА́ТИ (ставати мокрим, м'яким або втрачати свою первісну форму), РОЗКИСА́ТИ, РОЗГАСА́ТИ, РОЗКВА́ШУВАТИ (про ґрунт, дорогу тощо). — Док.: розмо́кнути (розмо́кти розм.), розки́снути, розга́снути (розга́сти розм.), розква́ситися. Розмокли на кисіль книші і буханці (П. Гулак-Артемовський); Розкопана земля швидко розмокала, чоботи грузли (О. Копиленко); Сліпуче квітневе сонце вигрівало сходи, земля розбухала, розкисала (К. Гордієнко); Хліб розкис від дощу, прилипав тістом до рук (О. Гончар); — Почався дощ. Розгасла земля. Машина не пройде (В. Кучер); Надворі відлигло, пішов мокрий сніг. Дорога розквасилась (В. Земляк). — Пор. намо́кнути.

Значення в інших словниках

1. розгасати — розгаса́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розгасати — -ає, недок., розгаснути і розгасти, -сне; мин. ч. розгас, -ла, -ло; док., рідко. Розмокати від дощів, талого снігу, покриваючись багном (про ґрунт, дорогу). || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розгасати — РОЗГАСА́ТИ, а́є, недок., РОЗГА́СНУТИ, РОЗГА́СТИ, сне; мин. ч. розга́с, ла, ло; док., рідко. Розмокати від дощів, талого снігу, покриваючись багном (про ґрунт, дорогу). Понамокали од дощів і мов нижче понависали стріхи. Розгасли вулиці й дороги в степ.  Словник української мови у 20 томах
4. розгасати — РОЗГАСА́ТИ, а́є, недок., РОЗГА́СНУТИ і РОЗГА́СТИ, сне; мин. ч. розга́с, ла, ло; док., рідко. Розмокати від дощів, талого снігу, покриваючись багном (про грунт, дорогу). Понамокали од дощів і мов нижче понависали стріхи. Розгасли вулиці й дороги в степ.  Словник української мови в 11 томах
5. розгасати — Розгасати, -сає сов. в. розгасти, -сне, гл. безл. Размерзать, размерзнуть, таять, растаять. Саме спочатку весни розгасло так, що крий Боже! таке багновище, що ні йти, ні їхать. Канев. у. То була грязь затужавіла, як мороз був, а тепер то знов розгасла. Волч. у.  Словник української мови Грінченка