роздовбати
ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́ рідше) (ударяючи твердим предметом, порушувати цілісність чогось), РОЗДО́ВБУВАТИ, ДЛУ́БАТИ розм., ДОЛУБА́ТИ заст., ДЗЮ́БА́ТИ діал.; ПРОДО́ВБУВАТИ (отвір, дірку); ВИДО́ВБУВАТИ (заглибину, ямку). — Док.: довбну́ти, продовба́ти (продовбти́), роздовба́ти (роздовбти́ діал.), продлу́бати, дзю́бну́ти, ви́довбати. Земля була мерзла, кам'яниста, довелося довбати її ломом, кетменями, а іноді й рубати сокирами (З. Тулуб); Крізь півморок шахти душний, Не жалівши сили рук, Довбемо граніт бездушний (П. Грабовський); Бурхливу, непокірну ріку.. заковували в перегати, роздовбували її дно (Я. Баш); Попросила (Орися) не колупати ножиками столів.., не длубати кору на деревах (Л. Юхвід); Чую, що коли дзюбну ще раз порядно у дно ями, то готова відразу кип'ячка бухнути (І. Франко); Крапель падіння продовбує камінь (переклад М. Зерова); У вузькому окопчику, що його вони видовбали і викопали за ніч, було тісно (В. Кучер).
КРИТИКУВА́ТИ (розглядати й оцінювати когось, щось, викриваючи вади, хиби); ПРОРОБЛЯ́ТИ (ПРОРО́БЛЮВАТИ) розм., ДРА́ЇТИ розм., ПРОДРА́ЮВАТИ розм., ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́) розм., РОЗПІКА́ТИ розм., РОЗПУ́ШУВАТИ розм., ПРОПІСО́ЧУВАТИ розм., ПРОПЕ́РЧУВАТИ розм., РОЗДРАКО́НЮВАТИ розм., КРИ́ТИ розм. (гостро, різко, перев. картаючи, лаючи когось, висловлюючи незадоволення діями, поведінкою когось); ПРОТЯГА́ТИ (ПРОТЯ́ГУВАТИ) розм., ПРОКА́ТУВАТИ розм. (гостро, глузуючи — в газеті, публічному виступі тощо); ПРОПЕЧА́ТУВАТИ розм., ПРОПИ́СУВАТИ розм. (гостро — в пресі). — Док.: покритикува́ти, розкритикува́ти, пророби́ти, продра́їти, роздовба́ти, розпекти́, розпуши́ти, пропісо́чити, проперчи́ти, роздрако́нити, розтерза́ти, протягти́ (протягну́ти), проката́ти, пропеча́тати, прописа́ти. Критикуючи інших, він зовсім не думав про те, що і його можуть критикувати (М. Ю. Тарновський); (Ляля:) Можете мене на зборах проробити. Від того нічого не зміниться (В. Собко); Гейка він неодноразово драїв, як-то кажуть, з пісочком (Д. Ткач); Ледве вказувався на вулицю, а вже батько ганяв по надвірку та викрикував: — Славочку, де ти?! — А потім брав його за руку й усе довбав, ..і довбав, що чемні діти повинні держатися хати (Лесь Мартович); Фаїна розпікала чоловіка. — Яка некультурність! — сичала вона. — Не читати такої книжки. А ще письменник! (Ю. Мокрієв); От він і допоміг. Середенка розпушив як слід і поставив перед ним вимогу: вирішити про мою пенсію за три дні (В. Логвиненко); — А пропісочили Житняка ви добряче, — несподівано, ніби вгадавши Сашкові думки, мовив Петро Петрович (І. Гончаренко); — Читай далі, синку. Читай! Їй-бо, славно! То як ти там Лисицю проперчив? (В. Речмедін); Вербовий виступив. Щось похвалив, щось полаяв, відзначив деяку сухість, деякі невірні наголоси, а найдужче "роздраконив" інтимну лірику за вплив акмеїстів (І. Муратов); Криє (вчителька) всіх, хто винен, навіть на особи й посади не зважає (В. Кучер); "Настирливий, — подумав Кошик. — Вирішив Силіна протягти в газеті" (П. Автомонов); — Когось же повинна вона критикувати — на всіх похвал не вистачить... Тобі що? Вперше пропечатали, а мене кожного року (Ю. Збанацький); Терпіла, терпіла я і попросила.., щоб прописали його в нашій.. газеті "Макогін" (Є. Кравченко).
РУЙНУВА́ТИ (ударами, поштовхами, струсом і т. ін. примушувати що-небудь розпадатися), РОЗВА́ЛЮВАТИ, РОЗБИВА́ТИ, НИ́ЩИТИ, ЗНИ́ЩУВАТИ, ВАЛИ́ТИ, ЗАВА́ЛЮВАТИ, ЛАМА́ТИ, ПЛЮНДРУВА́ТИ, ТРОЩИ́ТИ, РОЗОРЯ́ТИ, РОЗТРО́ЩУВАТИ, ГРОМИ́ТИ, ВИСА́ДЖУВАТИ, РОЗВЕРТА́ТИ, РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗРУЙНО́ВУВАТИ, РОЗГРО́МЛЮВАТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ рідко, ЗБУ́РЮВАТИ розм., ЛОМИ́ТИ розм.; РОЗНО́СИТИ розм. (водою); РОЗДО́ВБУВАТИ розм. (бомбами, снарядами тощо); РОЗПИРА́ТИ розм. (із середини). — Док.: зруйнува́ти, поруйнува́ти, розвали́ти, розби́ти, зни́щити, завали́ти, повали́ти, злама́ти, полама́ти, сплюндрува́ти, строщити, потрощи́ти, розори́ти, розтрощи́ти, розгроми́ти, ви́садити, розверну́ти, розлама́ти, розруйнува́ти, звали́ти, поваля́ти рідко збу́рити, зломи́ти, рознести́, роздовба́ти, розпе́рти. І розказують, і плачуть, Як Січ руйнували, Як москалі срібло, злото І свічі забрали у Покрові (Т. Шевченко); Він веде військо на місто, розвалює високі стіни (І. Нечуй-Левицький); Усі розбивали, грабували і палили (ґуральню) (М. Коцюбинський); З ревом летить течія і котить каміння коритом, Валить і нищить усе, що їй заступає дорогу (М. Зеров); Повстанці попалили палаци й оселі польських магнатів і знищили до останку усе їх добро (І. Нечуй-Левицький); Замахнувся і вдарив у комин прикладом, — завалив комин на капость (А. Головко); Килині якийсь нічний прийда повалив стіну (Є. Гуцало); Гай, гай! Море грай, Реви, скелі ламай (Т. Шевченко); — Злякався (пан), думав, що Прокіп пішов набирати товариство, щоб сплюндрувати замчище (Панас Мирний); Дот і дзот трощили на шматки (М. Гірник); Як йому в цю мить хотілось понищити, потрощити тут все (О. Гончар); На другий день, пригнавши трактори, таки розтрощили її (церкву), розламали (О. Гончар); Завойовники розоряли храми, палаци (з підручника); Ігуменя виголошувала прокляття на голови бунтівників, що палять і громлять маєтки та хутори (А. Шиян); Фашисти почали палити й висаджувати Хрещатик (Ю. Яновський); Яри сповнилися водою, що клекотіла, розмивала городи, розвертала греблі, вивертала дерева (К. Гордієнко); А тим часом стародавню Січ розруйнували (Т. Шевченко); Розгромивши (панський) дім, опришки взяли на топірці пораненого товариша й відійшли в ліс (В. Гжицький); — Армії звалюють твердині, руйнують замки, башти та стіни (І. Нечуй-Левицький); Стучи! Стучи!.. Ломи, січи Каміння, злото добувай (М. Чернявський); Септимій узяв місто ... звелів збурити мури (П. Загребельний); Вода за коротку ніч рознесла греблю та гідростанцію (Г. Коцюба); — Немало нам вуликів (під час війни) бандити роздовбали (М. Стельмах); Як же почула скотина кров, як заревуть, як двинуть лавою — батечки, розперли й загони (О. Стороженко). — Пор. спусто́шувати.
Словник синонімів української мови