розпестити
РОЗПЕ́ЩУВАТИ (псувати когось надмірною увагою до нього, ніжністю, пестощами), РОЗБЕ́ЩУВАТИ підсил., РОЗНІ́ЖУВАТИ, ЗНІ́ЖУВАТИ, БА́ЛУВАТИ, ПА́НЬКАТИ розм., МА́ЗАТИ (МА́ЗЬКАТИ) розм. — Док.: розпе́стити, розбе́стити, розні́жити, зні́жити, розба́лувати. Мене від діда силоміць відобрали, кажучи, що дід дуже мене розпестили і нічого доброго не навчили (Марко Черемшина); — До речі, про твоїх дітей. Розбестив їх так, що вони тільки шкоду людям роблять (А. Шиян); (Прокуратор:) Розніжило тебе те філелленство! (Леся Українка); Десь, мабуть, за пана думала мати тебе оддати, що так зніжила (Словник Б. Грінченка); — Дивлюсь я зараз на наших дітей та й дивуюся. Балуємо ми їх, ой, як балуємо! (Ю. Збанацький); — Роботу сама хай виконує внучка, Не панькайте так, бо зросте білоручка (С. Олійник); Усі тітки, дядини та кузинки так само пестили Настусю, мазали її та хвалили (І. Нечуй-Левицький); Ганна Семенівна її і її дітей дуже любила. І тих своїх небожів так мазькає й пестить (Грицько Григоренко).
Словник синонімів української мови