розхлипатися

РОЗПЛА́КАТИСЯ (почати сильно плакати), РОЗРЮ́МСАТИСЯ (РОЗРЮ́МАТИСЯ) розм., РОЗКВИ́ЛИТИСЯ розм.; РОЗПХИ́КАТИСЯ розм. (почати пхикати); РОЗХЛИ́ПАТИСЯ розм., РОЗХЛЮ́ПАТИСЯ розм. (схлипуючи); РОЗРИДА́ТИСЯ, РОЗРЕВІ́ТИСЯ (РОЗРЕВТИ́СЯ) розм. (почати нестримно ридати). Олена розплакалася і сховала обличчя в подушки (Ірина Вільде); Одарка схопила дівчаток на руки. Потривожені малята розрюмсались (П. Панч); Отак, згадуючи, розквилиться було старенька (Марко Вовчок); (Кіндрат Антонович:) А що це ти, старушка, розхлипалась? (М. Кропивницький); — Тю ти, старий шкарбан, — вилаяв себе Морозов. — Розхлюпався, як хлопчисько (Я. Баш); В розпачі впав він обличчям у траву і розридався (З. Тулуб); Жінки сховали обличчя в фартушки і придавлено ридають. А діти таки вголос розревілись (Мирослав Ірчан).

Значення в інших словниках

1. розхлипатися — розхли́патися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розхлипатися — -аюся, -аєшся, док., розм. Почати невтримно плакати, схлипуючи; розплакатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розхлипатися — РОЗХЛИ́ПАТИСЯ див. розхли́пуватися.  Словник української мови у 20 томах
4. розхлипатися — РОЗХЛИ́ПАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Почати невтримно плакати, схлипуючи; розплакатися. [Свирид:] О боже мій, боже мій! Бідний я, бідний, нещасливий! (Пада на стіл і плаче). [Xома:] А чого це ти, дядьку, розхлипався? (Кроп.  Словник української мови в 11 томах