розхлюпатися
РОЗПЛА́КАТИСЯ (почати сильно плакати), РОЗРЮ́МСАТИСЯ (РОЗРЮ́МАТИСЯ) розм., РОЗКВИ́ЛИТИСЯ розм.; РОЗПХИ́КАТИСЯ розм. (почати пхикати); РОЗХЛИ́ПАТИСЯ розм., РОЗХЛЮ́ПАТИСЯ розм. (схлипуючи); РОЗРИДА́ТИСЯ, РОЗРЕВІ́ТИСЯ (РОЗРЕВТИ́СЯ) розм. (почати нестримно ридати). Олена розплакалася і сховала обличчя в подушки (Ірина Вільде); Одарка схопила дівчаток на руки. Потривожені малята розрюмсались (П. Панч); Отак, згадуючи, розквилиться було старенька (Марко Вовчок); (Кіндрат Антонович:) А що це ти, старушка, розхлипалась? (М. Кропивницький); — Тю ти, старий шкарбан, — вилаяв себе Морозов. — Розхлюпався, як хлопчисько (Я. Баш); В розпачі впав він обличчям у траву і розридався (З. Тулуб); Жінки сховали обличчя в фартушки і придавлено ридають. А діти таки вголос розревілись (Мирослав Ірчан).
Словник синонімів української мови