розширити

РОЗШИ́РЮВАТИ (робити ширшим, більшим за площею), РОЗШИРЯ́ТИ, ПОШИ́РЮВАТИ, РОЗСО́ВУВАТИ. — Док.: розши́рити, поши́рити, розсу́нути. Робітнича Дарниця невпинно розширює свої межі (з газети); Був час, коли й Василя Блаженного деякі мудреці знести хотіли, площу їм, бачиш, забаглося розширяти (О. Гончар); Пізніші ж князі добудовували його (Київ) і поширювали (С. Скляренко); Озеро за ніч добре налигалося води, ще більше розсунуло в нічних сутінках свої береги (М. Томчаній).

РОЗШИ́РЮВАТИ (робити більшим за обсягом, складом, змістом), РОЗШИРЯ́ТИ, ПОШИ́РЮВАТИ, ЗБАГА́ЧУВАТИ. — Док.: розши́рити, поши́рити, збагати́ти. Літературна мова сприйняла з західноукраїнської практики лише те позитивне й конструктивне, що збагачувало й розширювало її лексичний склад (з журналу); Розвиваючи й виховуючи художній смак молодого художника, розширяючи його знання, Сошенко багато розмовляв із Шевченком про мистецтво (з науково-популярної літератури); Українська літературна мова.. набагато поширила свій лексичний фонд (з журналу).

Значення в інших словниках

1. розширити — розши́рити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розширити — [рожшириетие і рош:ириетие] -р'у, -риеш; нак. -ир, -иртеи  Орфоепічний словник української мови
3. розширити — див. розширювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розширити — РОЗШИ́РИТИ див. розши́рювати.  Словник української мови у 20 томах
5. розширити — Розши́рити, -ши́рю, -ши́риш; розши́р, -ши́рмо, -ши́рте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розширити — РОЗШИ́РИТИ див. розши́рювати.  Словник української мови в 11 томах
7. розширити — Розши́рити, -ся см. розширяти, -ся.  Словник української мови Грінченка