розширяти

РОЗШИ́РЮВАТИ (робити ширшим, більшим за площею), РОЗШИРЯ́ТИ, ПОШИ́РЮВАТИ, РОЗСО́ВУВАТИ. — Док.: розши́рити, поши́рити, розсу́нути. Робітнича Дарниця невпинно розширює свої межі (з газети); Був час, коли й Василя Блаженного деякі мудреці знести хотіли, площу їм, бачиш, забаглося розширяти (О. Гончар); Пізніші ж князі добудовували його (Київ) і поширювали (С. Скляренко); Озеро за ніч добре налигалося води, ще більше розсунуло в нічних сутінках свої береги (М. Томчаній).

РОЗШИ́РЮВАТИ (робити більшим за обсягом, складом, змістом), РОЗШИРЯ́ТИ, ПОШИ́РЮВАТИ, ЗБАГА́ЧУВАТИ. — Док.: розши́рити, поши́рити, збагати́ти. Літературна мова сприйняла з західноукраїнської практики лише те позитивне й конструктивне, що збагачувало й розширювало її лексичний склад (з журналу); Розвиваючи й виховуючи художній смак молодого художника, розширяючи його знання, Сошенко багато розмовляв із Шевченком про мистецтво (з науково-популярної літератури); Українська літературна мова.. набагато поширила свій лексичний фонд (з журналу).

Значення в інших словниках

1. розширяти — розширя́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розширяти — (площу) збільшувати; (знання) поглиблювати; (вплив) поширювати, посилювати; (фірму) розгортати, розвивати;  Словник синонімів Караванського
3. розширяти — див. розширювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розширяти — РОЗШИРЯ́ТИ див. розши́рювати.  Словник української мови у 20 томах
5. розширяти — Розши́рювати, -рюю, -рюєш, -рює і розширя́ти, -ря́ю, -ря́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розширяти — РОЗШИРЯ́ТИ див. розши́рювати.  Словник української мови в 11 томах
7. розширяти — Розширяти, -ряю, -єш сов. в. розширити, -рю, -риш, гл. Расширять, расширить, распространять, распространить.  Словник української мови Грінченка