розізлити

СЕ́РДИТИ (викликати почуття гніву), ГНІВИ́ТИ, ГНІ́ВАТИ, ПРОГНІВЛЯ́ТИ, ЗЛИ́ТИ, ЗЛОСТИ́ТИ, ОЗЛО́БЛЮВАТИ, ОЗЛОБЛЯ́ТИ. — Док.: розсе́рдити, осе́рдити рідше розгніви́ти, розгні́вати, прогніви́ти, прогні́вати, погніви́ти, угнівити (вгніви́ти) рідше розізли́ти, обізли́ти, озли́ти, озлоби́ти. А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану (Т. Шевченко); З ким жити, того не гнівити (прислів'я); Ще злить мене сей культ празникування, все одно як культ вінчання (Леся Українка); Незрозуміла Гальванескова балаканина дратувала й злостила її (Ю. Смолич); (Одарка:) Йому, бач, співи на думці, а до мене й не забалака!.. Чим я тебе прогнівила?.. (М. Кропивницький). — Пор. 2. дратува́ти, люти́ти.

Значення в інших словниках

1. розізлити — розізли́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розізлити — -лю, -лиш, док., перех. Пробудити, викликати злість, роздратування в кому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розізлити — РОЗІЗЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., кого. Пробудити, викликати злість, роздратування в кому-небудь. “Певно, люди розізлили його в волості своїми позвами”, – подумала писарша і більше не питала ні про що свого чоловіка (І.  Словник української мови у 20 томах
4. розізлити — РОЗІЗЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех. Пробудити, викликати злість, роздратування в кому-небудь. «Певно, люди розізлили його в волості своїми позвами», — подумала писарша і більше не питала ні про що свого чоловіка (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. розізлити — Розізлити, -злю́, -лиш гл. Разозлить.  Словник української мови Грінченка