роз'їздитися

РОЗМИНА́ТИСЯ (рухаючись назустріч, обходити, обминати і т. ін. одне одного), ПРОМИНА́ТИСЯ розм.; РОЗХО́ДИТИСЯ (РОЗІХО́ДИТИСЯ розм.) (йдучи); РОЗ'Ї́ЖДЖА́ТИСЯ, РОЗ'ЇЗДИ́ТИСЯ (їдучи). — Док.: розмину́тися, промину́тися, розійти́ся, роз'ї́хатися. Напевно, вона не раз розминалась на вулиці з своєю ворожицею, лише не знала, що це саме "вона" (Ірина Вільде); — Як же ми розійдемося, коли місточок вузенький (Г. Квітка-Основ'яненко); Він дійшов до вузла, де роз'їздились трамваї (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. роз'їздитися — роз'ї́здитися 1 дієслово доконаного виду стати непридатним для проїзду роз'ї́здитися 2 дієслово доконаного виду почати багато їздити розм. роз'їзди́тися дієслово недоконаного виду роз'їжджатися розм.  Орфографічний словник української мови
2. роз'їздитися — I [роузйіздиетиес'а] -йіжджус'а, -йіздиес':а, -йіздиец':а, -йіз'д'ац':а, док. (багато їздити) II [розйіздитиес'а] -йіз'д'ац':а, недок. (роз‘їжджатися)  Орфоепічний словник української мови
3. роз'їздитися — I див. роз'їжджуватися. II -їжджуся, -їздишся, док., розм. Почати багато їздити; захопитися поїздками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. роз'їздитися — РОЗ'Ї́ЗДИТИСЯ¹ див. роз'ї́жджуватися. РОЗ'Ї́ЗДИТИСЯ², ї́жджуся, ї́здишся, док., розм. Почати багато їздити; захопитися поїздками. Я думала, що ви тепер роз'їздитесь по балах та по забавах з молодою жінкою, а про старих друзів забудете... (Леся Українка). РОЗ'ЇЗДИ́ТИСЯ див. роз'їжджа́тися.  Словник української мови у 20 томах