рятунок

ПОРЯТУ́НОК (уникнення небезпеки, звільнення від загрози смерті, загибелі тощо), РЯТУ́НОК розм., ПОРЯТІ́ВЛЯ розм., ЗАРЯТУ́НОК розм., СПАСІ́ННЯ розм. Надія на порятунок повертала сили знеможеним людям (О. Донченко); Хвилина — і стану я жертвою моря, Без духу поляжу на дні... Немає рятунку... не буде... хоч зоря Заблимала вже вдалині! (П. Грабовський); Коби був знав свою погибочку — тікав би не знати куди, порятівлі шукаючи (Г. Хоткевич); Певне, що коли й Ви тілько захочете, то не кинете нас без зарятунку (Панас Мирний); Шлючи прокляття тим ешелонам, (дівчата) майже вимріювали, як спасіння для себе... коросту! Короста — тільки й зарятунок... З коростою до райху не беруть! (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. рятунок — ряту́нок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. рятунок — Порятунок, жм. зарятунок, ок. вирятовання, (душі) спасіння; (з біди) вихід; ФР. поміч.  Словник синонімів Караванського
3. рятунок — див. порятунок  Словник синонімів Вусика
4. рятунок — [р'атунок] -нку, м. (на) -нку, мн. -нкие, -нк'іў  Орфоепічний словник української мови
5. рятунок — -нку, ч. 1》 розм. Дія за знач. рятувати і рятуватися. 2》 Можливість врятувати, врятуватися; вихід із небезпечного, скрутного становища. || Те, що звільняє, захищає від чого-небудь. || Той, хто рятує, визволяє від чого-небудь; рятівник. 3》 рел.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. рятунок — РЯТУ́НОК, нку, ч. 1. розм. Дія за знач. рятува́ти і рятува́тися. 2. Можливість врятувати, врятуватися; вихід із небезпечного, скрутного становища. [Прісцілла:] Я піду туди. Як не врятую [громаду], то загину вкупі! Прощай, Руфіне .. [Руфін:] Стій!...  Словник української мови у 20 томах
7. рятунок — Не порятує, хоч гинь. Нарікання на самолюба. Рятуй, як кричить, бо пропаде, то змовчить. Рятуй поки пора, бо згине нерятований. Рятунок вчас, проганяє смерть від нас. Дана поміч в час, охороняє нас від смерти. Хто годен, рятувати повинен. У кого є сила, той не повинен відмовлятись від помочі.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. рятунок — Ряту́нок, -нку, -нкові, в -нку  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. рятунок — РЯТУ́НОК, нку, ч. 1. розм. Дія за знач. рятува́ти і рятува́тися. 2. Можливість врятувати, врятуватися; вихід із небезпечного, скрутного становища. [Прісцілла:] Я піду туди. Як не врятую [громаду], то загину вкупі! Прощай, Руфіне.. [Руфін:] Стій!...  Словник української мови в 11 томах
10. рятунок — Рятунок, -нку м. Спасеніе. К. Бай. 41. На тім світі пани рятунку не мають. Н. Вол. у. Ах там молод козак потопає: просить він рятунку. Лукаш. 131.  Словник української мови Грінченка