сестра

МЕДСЕСТРА́, МЕДИ́ЧНА СЕСТРА́, СЕСТРА́ розм., ЖАЛІБНИ́ЦЯ заст., СЕСТРА́-ЖАЛІБНИ́ЦЯ заст., СЕСТРА́ МИЛОСЕ́РДЯ заст., МИЛОСЕ́РДНА СЕСТРА́ заст. Увійшла медсестра, принесла термометри — міряли вечірню температуру (В. Дарда); І от підійшла до комбата худенька медична сестра, що знала дорогу солдата від самої кручі Дністра (М. Упеник); Роздягнутий по пояс, він стояв у садку в медсанбаті перед сестрою й, піднявши руки на голову, поволі повертався, вмотуючись таким чином в бинт (О. Довженко); На гімназіальному дворі стояли кухні, сновиґали санітари, жалібниці, лікарі (Я. Качура); Над нами, наче білі птиці, схилялись сестри-жалібниці... (В. Сосюра); З готовістю й щирістю (Маня) обібрала службу сестри милосердя коло хорої неприятельки (О. Кобилянська); Стара Чугаїха розказала сусідам, що познайомився її син з Мартою на Кубані, як у шпиталі лежав. Вона там сестрою милосердною була (М. Зарудний).

ЧЕРНИ́ЦЯ, МОНА́ШКА, МОНА́ХИНЯ, МА́ТУШКА заст., ХРИСТО́ВА СЕСТРА́ (НЕВІ́СТА) заст., ЧОРНОРИ́ЗКА заст., ЧОРНОРЯ́СНИЦЯ заст.; СЕСТРА́, ЗАТВО́РНИЦЯ (ЗАТВІ́РНИЦЯ). (Матушка гуменя:) І я до тебе пригляджуся, чи годна ти черницею бути, у Христові невісти постригтися (Панас Мирний); Ганна, одягнена майже в усе чорне, нагадує монашку (В. Собко); Глянувши на Юлю суворими і змученими очима, тихо, як монахиня, (жінка) сказала: — Пан комендант наказав, щоб ви йшли приймати ванну (Григорій Тютюнник); На другий день, на світанні, попрощалася з батьком й пішла з старим монахом у монастир. Десять літ пробула затворницею (Є. Кравченко). — Пор. черне́ць.

Значення в інших словниках

1. сестра — сестра́ іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири сестри́  Орфографічний словник української мови
2. сестра — При підметі, вираженому зворотами сестра з братом, сестра з сестрою тощо, присудок уживається: а) у формі множини. Хоч сестра Секлета вкупі з сестрою Мартою збирали там ягоди, але вони вже півроку як не розмовляли з собою (М.  Літературне слововживання
3. сестра — (двоюрідна) сестра у перших, (троюрідна) сестра у других; П. подруга, товаришка, друг; (названа) посестра; (медична) медсестра, сестра-жалібниця; ЦЕР. черниця; як зв. СЕСТРО! жінко! тітко! дівчино! сестриця, сестричка.  Словник синонімів Караванського
4. сестра — [сеистра] -ри, д. і м. -р'і, кл. сестро, мн. сестрие, сестеир/сеистер, сестрам дв'і сеистри  Орфоепічний словник української мови
5. сестра — -и, ж. 1》 Кожна з дочок стосовно до інших дітей того ж батька або матері. || перен. Що-небудь близьке, споріднене. Двоюрідна сестра; Сестра у перших — дочка дядька або тітки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. сестра — СЕСТРА́, и́, ж. 1. Кожна з дочок стосовно до інших дітей того ж батька або матері. Добро́, у кого є госпо́да, А в тій госпо́ді є сестра Чи мати добрая (Т. Шевченко); Приїхали надвечір усі богуславські панки з синами, приїхали Олесині сестри (І.  Словник української мови у 20 томах
7. сестра — І сестра собі несла. Кожен дбає про себе. Прибічна сестра. Коханка, любаска, незаконна жінка. Сестра сестрі заздрить в красоті. Кожна жінка хоче бути найгарнішою. Вона заздрить в цьому навіть рідній сестрі. Сестра собі несла, брат собі рад, а зять хоче взять. Кожний дбає про себе.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. сестра — ва́ша сестра́. Всі жінки, жіноцтво. Кіко (скільки) він вашої сестри, отаких-о мав — хо-хо! Так у него (нього) ув кожнім ув селі по любасці (Г. Хоткевич). на́ша сестра́. (Катря:) Нашій сестрі тільки й на думці, аби з хлопцями пожирувати (С. Васильченко).  Фразеологічний словник української мови
9. сестра — Сестра́, -ри́, -рі́, се́стро! се́стри, сесте́р, се́страм, се́страми  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. сестра — СЕСТРА́, и́, ж. 1. Кожна з дочок стосовно до інших дітей того ж батька або матері. Добро́, у кого є госпо́да, А в тій госпо́ді є сестра Чи мати добрая (Шевч., II, 1963, 97); Приїхали надвечір усі богуславські панки з синами, приїхали Олесині сестри (Н.  Словник української мови в 11 томах