скотити

КОТИ́ТИ (пересувати круглий предмет, обертаючи його), СКО́ЧУВАТИ, ТОЧИ́ТИ розм.; КАЧА́ТИ розм. (у різні боки); ПРОКО́ЧУВАТИ (на певну відстань). — Док.: скоти́ти, покоти́ти, сточи́ти, прокоти́ти. Вітер котив курай та перекотиполе (Ю. Яновський); Юрко з Уласом скотили камінь в кутку печери (І. Нечуй-Левицький); Скаже мені робити — під гору камінь точити (Словник Б. Грінченка); І, не послухавши зайчати, їжак схопив отой клубок та як почне його качати й перекидать через дубок (Н. Забіла).

Значення в інших словниках

1. скотити — скоти́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. скотити — див. скочувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скотити — СКОТИ́ТИ див. ско́чувати.  Словник української мови у 20 томах
4. скотити — СКОТИ́ТИ див. ско́чувати.  Словник української мови в 11 томах
5. скотити — Скотити, -ся см. скочувати, -ся.  Словник української мови Грінченка