скуготати

КУВІ́КАТИ (про свиней — тонко вищати), СКУГИ́КАТИ розм., СКУГОТА́ТИ розм., СКУГНІ́ТИ розм., СКУГОНІ́ТИ підсил. розм., КУРГИ́КАТИ діал., КВИЧА́ТИ діал.; ПОВИ́СКУВАТИ (час від часу). — Док.: куві́кнути, курги́кнути. А на другому возі поросята, прив'язані за ніжки до полудрабків, кувікають, аж скиглять (І. Нечуй-Левицький); Десь за спиною скугонить порося, реве теля (І. Вирган); Кургиче, як свиня в дощ (Словник Б. Грінченка); В торгові дні на тім ринку й на тісних вуличках та торговицях ішла пекельна гармонія: квичали поросята, ревли воли (І. Франко). — Пор. ро́хкати.

Значення в інших словниках

1. скуготати — скугота́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. скуготати — -оче, недок., розм. Те саме, що скугикати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скуготати — СКУГОТА́ТИ, о́че, недок., розм. Те саме, що скуги́кати. Поїли свині полову, поївши полову, скугочуть (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. скуготати — СКУГОТА́ТИ, о́че, недок., розм. Те саме, що скуги́кати. Поїли свині полову, поївши полову, скугочуть (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах